Ми зустрічались півтора роки, але коли нарешті з’їхались то Аліса відкрилась мені зовсім з іншого боку і це, напевно, кінець наших з нею стосунків.
Все почалось з того, що я вирішив запропонувати коханій одружитись. Ми жили на разом, але я й не хотів звичайного проживання разом без шлюбу. Якщо жити разом, то вже як чоловік та дружина. Не інакше. Проте, все ж, треба було дізнатись, як нам буде житись разом.
Така нагода нам випала чисто випадково. Мої батьки вже пенсіонери та по трохи втілюють свої давні мрії. Тому вирішили з’їздити на відпочинок за кордон. Це їхня давня мрія. Вся їм лише посприяв та все організував. Ще й грошей дав достатньо, щоб не обмежувались своїми заощадженнями.
Тоді я запропонував ті три тижні, що батьків не буде, пожити нам з Алісою в нас вдома. Я все ще жив з батьками, але спершу тому, що в нас велика квартира, де всім вистачає місця і я турбувався про їхнє здоров’я. Їм справді певний час потрібна була моя допомога. А потім вже звиклось жити з ними. Так відкладав собі, що вже майже накопичив на квартиру непогану.
Аліса теж зраділа такій ідеї. Наступного ж дня, після від’їзду батьків, Аліса була в мене. Перші пару днів були неймовірними. Щодня робили одне одному каву в ліжку, спільні сніданки, а на вихідних цілий день багато пристрасті. Ну, ви розумієте.
Та от на наступний тиждень я помітив, що Аліса стає від мене віддалятись по трохи. Якось закрилась, вже не було тієї романтики. Щось вона дуже швидко зникла. Я вирішив трохи розрізати Алісу, витягував на побачення, робив різні приємності, приносив квіти просто так.
Проте на останній тиждень нашого спільного життя Аліса взагалі стала дуже вередлива та сварлива. Я не розумів, що відбувається, адже ми півтора роки зустрічались та такого ніколи не було. Чи то в неї насправді такий характер,який я не помічав від кохання, яке вдарило меня в голову?
Не знаю, але після приїзду моїх батьків ми більше не розмовляємо по телефону, лише переписки, та дуже рідко ходимо на побачення. Не розумію, що сталось. Але скільки б не запитував, як би не намагався дізнатись, Аліса мовчить, як риба. Не каже.
І зараз я розумію, що це кінець наших стосунків і ні про яке весілля не може йти весілля. Хоча надія все ще є в моєму серці. А вона, як відомо, помирає останньою.
