Микола Григорович давно пенсіонер. Нещодавно виповнилося шістдесят три роки. Але чоловік працює до цього часу. Вдома немає чого робити, а з роботи не звільняють. Діти давно дорослі, онуки вже підросли самостійні. Вдома знаходиться його дружина Віра Степанівна. Вона також на пенсії, але роботу кинула відразу, як тільки одержала перші пенсійні гроші.
В той час донька приводила онука, щоб бабуся водила на музику, потім футбол. Такі привілеї для дитини вибрали батьки, чому онук не дуже радий. От футбол він любить, а на музику ходить примусово. Та то вже справа хлопця і його батьків. Микола Григорович одного разу заступився за онука, то донька відповіла, що не його діло як виховують дитину.
Відтоді онука до них не водять, у Віри Степанівни багато вільного часу. Коли чоловік зранку йде на роботу, бачить що дружина збирається готувати щось смачне. Та увечері на столі нічого з того немає, тільки суп чи макарони. Став помічати Микола Григорович, що дружина криється від нього. Стало помітно по продуктах, які вона купує. Чомусь усе поділене навпіл. Кращі для неї, гірші для нього.
Коли запитував, вона говорила, що то йому здалося. Микола Григорович задумався. Якщо так дружина до нього відноситься, то він також буде по іншому. Віднині чоловік не віддавав Вірі Степанівні ні зарплату, ні пенсійні. Дружина незадоволена, чому так чоловік поступає. Але признатися в тому, що дійсно останнім часом стала ділити продукти, вона не може. Чи прожиті разом роки чи щось інше, але Віра Степанівна давно байдужа до чоловіка.
От і хоче надолужити втрачене, їсти смакоту, робити що їй хочеться. Ось тільки грошей із пенсії мало, не вистачає на витребеньки. Чоловік помітив те, не віддає більше гроші дружині. А йти на роботу Вірі Степанівні вже не хочеться. Як вернути довіру чоловіка? Щоб гроші знову віддавав їй. А вона потім обережна буде.
Микола Григорович в роздумах. Розлучитися б, та стільки прожитих разом років. Адже було в їхньому житті не тільки погане, а більше хорошого. Про що давно забули і не згадують, а можна разом сісти, згадати минуле, як добре колись жили.
