Коли після довгих років відсутності я повернулася у рідні краї, то ніхто мене не впізнав. Так, а як же тут впізнати, якщо я раніше мала темне волосся, а зараз білявка?
Раніше моє життя було таке ж, як і колір мого волосся, темне та безпросвітне. Я вирішила, що потрібно щось змінювати. Почала з кольору волосся.
А тепер я йшла вулицею така собі шикарна білявка та споглядала на облуплені хати, чорних від роботи людей.
Мимоволі згадалася молодість. Мій колишній чоловік. Перший красень на селі. Микола не зловживав алкоголем, але розслаблявся по-іншому. Зазвичай надававши мені стусанів.
Ми з моїм першим чоловіком зустрілися на весіллі моєї сестри. Микола був запрошений з боку нареченого.
Молодий хлопець запросив мене на танець та після того все наче в тумані.
Микола не був схожим на сільських парубків. Цим самим він і підкорив мене.
Згодом він не давав мені проходу: зустрічав після роботи, проводив додому, на вихідних постійно кликав кудись гуляти. Час пролетів дуже швидко та ми почали готуватися до весілля.
Микола мав запальний характер та приревнував мене до 50-річного сусіда, влаштував сцену. Наговорив мені всілякої гидоти, мовляв, я селючка, а він мій золотий шанс, витягнув мене з болота та тепер я повинна ноги йому цілувати.
Це наче спустило мене з неба на землю та я подивилася на свого коханого іншими очима.
– Весілля не буде, – різко сказала я.
Микола забрався та пішов. Тиждень мовчанки та молодий чоловік знову оббивав поріг мого дому.
Я не хотіла його бачити та тоді Микола влаштував виставу на цілу вулицю. Хотів щось з собою зробити якщо я його покину. Тоді я ще його кохала та пожаліла. Ми знову зійшлися.
Ми переїхали до міста та проживали у гуртожитку. Спочатку все було добре, але потім Микола знову почав показувати свій характер. У нього були свої погляди на сімейне життя: я повинна була у всьому його слухати, з чоловіками та подругами не спілкуватися, вчасно приходити з роботи та готувати йому вечерю.
За будь-яку провину я отримувала образи, не зупиняло Миколу й те, що я була вагітна. За роки шлюбу я суттєво постаріла. Микола ж залишився красенем. Навіть коханку мав. Я не могла цього витримати та заговорила про розлучення.
Та Микола наче осkаженів, потрапила до лікарні, втратила дитину.
Поки лежала в лікарні думала над планом втечі. На щастя, подруга дитинства дала мені таку нагоду. Вона працювала в Німеччині, доглядала літню жінку, їй потрібна була заміна.
Микола хотів, щоб я заробила йому на автомобіль, тож я сказала йому, що поїду за кордом, щоб купити йому автомобіль. Інакше він би мене нізащо не відпустив.
На щастя, мій план спрацював та я поїхала.
Всі наші земляки покидаючи рідну землю сумують за домом, а мені на душі було радісно. Я наче на світ народилася. Мені не було чого втрачати. Батьки давно вже покинули цей грішний світ, про мого чоловіка ви уже знаєте. Жінка, яку я мала доглядати виявилася дуже доброю та привітною, вона володіла англійською мовою. Я добре вчилася в школі та мої знання з англійської мови стали мені у пригоді.
Згодом Берта, так звали ту жінку, почала вчити мене німецької.
Я познайомилася з сином Берти та на мене знову нахлинули емоції. Такі ж як тоді на весіллі моєї сестри. Марк був вдівцем та часто навідував свою маму. На той момент я вже добре володіла німецькою та здивувала свого нового знайомого рівнем знань їхньої мови.
Коли я зібралася в Україну, щоб побачити сестру з племінниками, Марк раптом почав хвилюватися, що я більше не повернуся. Він став на одне коліно та запропонував мені вийти за нього заміж.
Я думаю погодитися на його пропозицію. От тільки спочатку потрібно розлучитися з тим тираном.
