Влад і Софія живуть на найманій квартирі. Їхньому сину вісім років. Подружжя давно збирається купувати квартиру, але все як завжди, не вистачає грошей. Скільки намагалися заощаджувати, але за стільки років зовсім мало заощаджених. Одного разу телефонувала подруга Софії. Вона сказала, що недалеко від неї продається двокімнатна квартира. Її ще не виставляли на продажу, тільки планують. Подруга говорить, що варто подивитися, квартира хороша, тим більше, що плату за неї обговорюють стерпну.
Подружжя вирішили поїхати подивитися просто приціняться. Все одно грошей не вистачає. Коли приїхали, квартира сподобалася, і в гарному місці. Домовилися, що перетелефонують, як тільки дійсно будуть брати. Вдома обговорювали як бути. Зателефонували мамі Софії. Зінаїда Іванівна погодилася допомогти, та ще не вистачало гарної суми. Зателефонували до тата Влада. Але він не обіцяє. Немає грошей, говорить. Сину не хочеться говорити, що по курортах їздити два рази на рік кошти є.
Пішли в банк спитати кредит на суму, якої не вистачає. Там пішли їм на зустріч. І ось омріяна квартира їхня. Наразі є кімната для Артема. Ремонт вирішили робити своїми силами. Купували матеріали, а робили Влад Софія і Зінаїда Іванівна. Потихеньку діла йшли. Кімната для сина вже готова. Грошей не вистачало, але знають, що то тимчасово. Зроблять ремонт, стане легше. Залишиться тільки кредит.
Влітку подружжя перебралися на свою квартиру. Одна кімната готова, там житимуть, далі робити будуть. Адже все на одному місці, так легше. Одного разу приїхав тато Влада подивитися квартиру. Схвалив, гарна. А ще більше сподобалося, які умільці діти. Не повірив би, що ремонт зробили самі в кімнаті, так все до ладу. Він запропонував, щоб Артем не перебивав ні їм, ні бабусі Зіні, візьме його з собою на відпочинок. Є путівка на двох.
Софія відразу сказала, що в них грошей немає, не можуть відпустити.
– Пусте, – говорить Микола Михайлович, – в мене є кошти. Нехай хлопчик відпочине, і вам спокійніше, не будете відволікатися.
Софія віддала гроші, які в них лишилися, свекру і вони з Артемом поїхали відпочивати. Два тижні, що хлопчик із дідусем були на відпочинку, здалися для Артема казкою. Микола Михайлович водив його по всіх атракціонах, каталися на катері. Відпочинок удався на славу. По приїзді додому син весь час розповідав, скільки всього бачив. Для нього такий відпочинок вперше. Влад і Софія раді, що сину сподобалася поїздка. Дякували дідусю.
Та скоро все обернулося зовсім по другому. Миколі Михайловичу потрібно їхати в гори. Приятель їде і його бере з собою. Він багато витратив на внука. Наразі грошей не вистачає на поїздку. Прийшов до Влада і Софії. Заявив, що вони винні йому п’ять тисяч гривень. І це ще не все він порахував. Але йому конче потрібна та сума. Софія розводить руками:
– Немає грошей. Ми все вам віддали, коли їхали на відпочинок. Наразі в нас кредит і ремонт не дороблений. Звідки візьмемо. Якщо ми винні, то віддаємо, тільки пізніше.
– А мені потрібно зараз. Я возив вашого сина на відпочинок, возив. Будьте ласкаві, поверніть те, що заборгували.
Телефонував Микола Михайлович кожного дня. Через тиждень йому їхати, тому нічого не хоче чути, поверніть. Оце так допоміг сину батько.
