Так склалася доля, що я сама виховувала трьох синів. Старші Михайло та Сергій були завжди моєю опорою, у в сьому допомога була. А от молодший Микола, мабуть, тому що менший весь час ніяк не може знайти межі, та втихомиритися, весь час з однієї крайнощі в іншу.
Я більше за всіх його жаліла в дитинстві, а вже в підлітковому віці почала пожинати плоди. Вже в тринадцять років він вирішив, що він хоче належати до субкультури готів. Весь одяг став чорного кольору, навчання зійшло на нуль. Ні старших братів, ні мене він навіть слухати не хотів. Найбільше лякало його світобачення, його музика, та дивні друзі. Ситуація змінилася коли йому почали снитися жахіття.
Тоді за порадою я звернулася до священника, він жив по сусідству. Той запросив його на службу. Не одразу, але все ж Микола почав з охотою відвідувати церкву, змінився він сам і його коло спілкування. Та все ж він не може знайти межі своїм захопленням. У свої шістнадцять він вирішив піти в монастир. Він почав активно відвідувати церкву, готуватися під постриг.
Та від монастиря його врятувало перше кохання. Хоча вже й не знаю чи це порятунок. Його обраниця на п’ять років старша за нього. Тобто коли йому виповнилося сімнадцять їй було вже двадцять два. Все б нічого, як би не завагітніла. Микола одразу зробив їй пропозицію. Я не втручалася, адже розуміла, що майбутнє дитя не винне.
Та через рік мій синок мене знову ощасливив звісткою, що в мене ще на одного онука більше, через рік та ж ситуація. Старші сини намагалися йому пояснити, що потрібно на ноги стати, щоб сім’ю годувати, кликали до себе на заробітки, вони обоє за кордоном. Та він ні їх, ні мене не слухає, перебивається підробітками.
На сьогодні йому двадцять два, а невістка в четверте вагітна. Я вже й сварилася, говорила, щоб подумали як це важко їх на ноги підіймати. Живуть у двох кімнатній квартирі, там повернутися ніде. А вони все одно не чують. Я жалію онуків, вони ж геть крихітні, практично щодня ношу їм смачненьке. Інколи забираю до себе, мене душа за них розривається. Як достукатися до сина, я люблю своїх онуків, але ж сил не вистачить всіх на ноги ставити.
