Ця історія сталася з моїм новим знайомим, з яким познайомилися на відпочинку. Одного вечора ми з ним сиділи в тіні дерев. Спека зійшла, і приємний вітерець віяв прохолодою. Микола розповів пригоду, за яку йому соромно до цього часу. Вибачитися перед татом не може, і носить тягар на серці.
Коли він учився в інституті, тато пообіцяв йому, що після закінчення подарує цінний подарунок. Тато мав бізнес, і подарунок купить обов’язково, якщо пообіцяв. Микола мріяв про машину. І не аби яку, а спортивну, червоного кольору. Продивився всі моделі, сподобалася одна, такої немає ні в кого з друзів. Татові прямо сказати не зміг, а водив показував, то в одному автосалоні, то в іншому. Неодмінно тільки такі машини. Так що тато вже знає, чого хоче син.
Інститут закінчив з відзнакою, і в той день, коли вручали дипломи, тато стояв із подарунком. Микола чекав, поки тато поздоровить його, все дивився на подарунок, щоб швидше відкрити. По очах тато зрозумів, що всі слова безсилі, і простягнув коробочку сину.
Микола нетерпляче рвав подарунковий папір. Коли на поверхні показалася коробка, відкрив її й застиг на місці. В ній лежала книга в дорогій палітурці. Хлопець прочитав, то є Біблія. Така образа виникла до тата, що він повернув назад подарунок, а сам повернувся і пішов не оглядаючись.
Додому більше не вернувся, як мама не умовляла. З татом зовсім перестав спілкуватися. До образи додалася злість, що тато не захотів подарувати йому автомобіль.
Роботу знайшов легко. Зарплата хороша, згодом займав високу посаду в корпорації. За ті десять років, що не спілкувався з татом, купив собі великий будинок, машину. Відпочивав на найкращих курортах. Всього достигнув, сам може купити собі все, що заманеться. А в душі спокою немає. Одна тривога, що так довго тримав злість на батька. Розуміє, що поступив не правильно.
Одного разу вирішив поїхати, вибачитися за роки мовчання, і за образу. Приїхав, а будинок пустий, подвір’я поросло бур’яном. Зайшов у будинок, і так сумно стало. Ходив кімнатами, згадував щасливі роки дитинства.
На полиці лежала та Біблія, яку дарував тато. Відкрив, проглянув. В кінці приклеєний ключ від автомобіля, і документи на нього. Стояв, дивився, і сльози капали з очей. Біль, сором, і нічого не повернути, не вибачитися. Згодом дізнався від сусідів, що тато виїхав на проживання за кордон. Не дочекався сина.
