Микола з Тетяною одружені п’ятнадцять років. У своєму спільному житті вони досягли всього, про що мріяли. Престижна робота, гарна квартира в центрі міста, машина. Об’їздили пів світу. Відпочинок на найкращих курортах світу. Але одна мрія не здійснилася до сих пір. Пара не має дітей. Провели обслідування в кращих клініках країни й за кордоном, але нічого не допомагає. Тетяні сорок один рік, давно час народжувати. Ще декілька років, і мрія нездійсненна.
Один знайомий лікар порекомендував ЕКО. Більшість жінок потім стають матерями. Микола з Тетяною порадилися і вирішили спробувати. Гроші потрібні великі, але заради майбутньої дитини підуть на все. Тетяна дуже хвилювалася, можливо через це, ембріон не прижився. Відчай брав жінку, і вона просила чоловіка, щоб дав згоду на повторну процедуру. Коли за п’ятим разом нічого не вийшло, Микола просив дружину зупинитися. Вони потратили всі заощадження. На сьогодні немає лишньої копійки. Тетяна невмолима. Єдиний шанс, один, останній, потім просити не буде.
Перше, що було перепоною, закінчилися кошти. Дружина запропонувала продати квартиру в центрі міста. Адже в них є однокімнатна, яка знаходиться у віддаленому районі. Житимемо там, потім щось придумаємо. Микола розумів, що дружина даремно сподівається, але заради її спокою згодився і на однокімнатну.
Цього разу ембріон прижився. Скільки радості та хвилювань. Адже попереду стільки часу, щоб виносити та все було добре. Микола не відходив від дружини, постійно допомагав. Просив без нього нікуди не ходити. У свій час народилася дівчинка. Батьки щасливі. Нарешті у них повноцінна сім’я. Тетяні сорок чотири роки. Єдине, що може сказати, це не опускати руки. За своєю мрією йти до кінця. Жінка сподівається, що її донечка виросте розумною, успішною дівчинкою.
