Микита з Катею знайомі давно. Але хлопець ніколи її не розглядав, як свою дівчину. Дівчина гарна, спокійна, але хлопець не звертав на неї уваги. Йому подобалися яскраві, веселі, заводні. З такими завжди весело. Але час ішов, від тих веселих дівчат ставало ніяково. Зрозумів, що крім гулянок чужим коштом, вони більше ні на що не здатні. На таку не можна покластися, чи довіритися. Засміють, ще й тикати будуть, що слабкий.
Під час чергової гулянки, Микиті довелося сидіти поруч із Катею. Взагалі то вона не ходить на такі заходи, але подруга настояла, мов поки сидітиме одна. Пора хлопця собі вибрати. От і попало так, що поруч. Каті давно Микита подобається. Але вона нікому не говорила. Сама тихенько страждає. А тут випало сидіти поруч. Спочатку ніяково, але коли хлопець став приділяти їй увагу, розговорилися. Виявляється у них багато спільного.
Вони гуляли майже до ранку. В гуртожиток Катя заходила через вікно. Микита допоміг залізти. Відтоді зустрічаються. Хлопець більше ні на кого не дивився. З Катею цікаво. Це не та дівчина, як ті легковажні дівчата, з якими спілкувався раніше. Микита навіть мріє одружитися з дівчиною. Але одно тривожить, чи приймуть його батьки Катю. Адже вона сирота, а вони заможні. Але тоді про таке хлопець не думав.
Микита познайомив Катю зі своїми батьками. Дівчина помітила, що вона не дуже сподобалася його мамі. Та хлопець завіряв, що все гаразд. Одного разу він прийшов до неї в інститут. Телефонував, щоб Катя вийшла. Вона побігла до коханого, що ж у нього трапилося, що не діждався вечора. Новина, яку він їй приніс, дуже засмутила дівчину. До вчора він і сам не знав, а сьогодні зранку принесли повістку в армію.
Катя плакала, Микита вмовляв, що півтора року швидко мине, і він знову з нею. Катя кивала головою, вона чекатиме хлопця. Через три дні залишилася одна. Вона плакала в подушку, але то не допомагало. Чекала телефонного дзвінка. А Микита не міг часто телефонувати, не дозволяли. Каті інколи стає так погано, що подружки говорили їй іти до лікаря. Щось доволі часто дівчина хворіє. Яке ж було потрясіння, коли лікар сказав, що вона вагітна. Термін великий, чотири місяці.
Катя не знає, радіти їй чи плакати. А Микита вже неділю не виходить на зв’язок. Дівчина вирішила піти до батьків хлопця, дізнатися, чому їй не телефонує. Коли прийшла, вдома була одна мама. Вона люб’язно прийняла Катю, запитала, що трапилося. Про те, що Микита не телефонує, то він на навчанні. Коли звільниться, тоді й телефонуватиме. А про вагітність, мама просила не говорити сину, щоб не хвилювався. Прийде додому, про все дізнається.
А поки що його мама пригляне за Катею. Від тих пір дівчина залишилася жити у будинку Микити. Коли прийшов час народжувати, мама Микити особисто відвезла дівчину до пологового будинку. Катя вдячна Інні Володимирівні за те що піклується за неї. Якби ж то наперед дівчина знала про що піклується мама Микити. Не дякувала б тій жінці.
Народила Катя здорового хлопчика, навіть на руках встигла потримати. Увечері його забрали від неї, сказали на перевірку. Від тих пір свою дитину більше не бачила. Наступного дня в пологовому чути такі відчайдушні крики. То кричала Катя. Їй сказали, що малюк не вижив. Але вона серцем відчуває, що живий. Як не вимагала показати його, не показали. Від відчаю дівчина ледь не наклала на себе руки.
Микита прийшов у відпустку. Вдома немає нікого. Кинув рюкзак і побіг до Каті. Знайшов він її у гуртожитку, і не впізнав. Що з нею трапилося? Адже пів року тому дівчина цвіла, наразі на нього дивляться згаслі очі. Катя розплакалася. Потім все розповіла. І про те, що вагітна була, і що його мама не дозволила сповістити його, щоб не нервувався, і про те як сказали їй, що хлопчик помер. Але вона точно відчуває, він живий. Микита обіцяв розібратися в усьому.
Він вже здогадувався, що без його мами там не обійшлося. Коли прийшов додому, запитав її, та таким тоном, що мама не посміла брехати. Вона сказала, що хлопчика назвала Сашею. Він в будинку маляти. Микита ледь не вдарив свою матір. Пішов до Віри, розповів їй усе. Наступного дня вони були на місці, в будинку маляти. Цілий тиждень вони ходили по всіх інстанціях, доказуючи, що Саша їхній син.
Нарешті все позаду. Микита із Катею одружилися. Після повернення з армії живуть у гуртожитку. Свою маму чоловік не може простити, може пізніше.
