Василь і Ніна одружилися коли їм було по дев’ятнадцять років. Не планувала Ніна виходити так скоро заміж. Але вагітність невчасна. Василь сказав одружуємось. Народився синок Микита. Батьки молоді, всю увагу приділяють синочку. Працювати Василь не поспішає. Добре що бабусі та дідусі допомагають. Тому особливої потреби Василь не бачив. Його мама проти була, щоб він одружувався, але внучок такий любий. Тому і давала гроші, нехай син відпочиває. Наробиться ще. Він і відпочивав. Згодом зовсім перестав дбати про сім’ю. Ті гроші, що давала мама, брав собі. Адже погуляти хочеться, пива випити.
Ніна просила гроші у своїх батьків. Багато давати вони не могли. Не ті вже заробітки. Ніні не вистачало. На роботу піти хоче, але куди? Диплома немає, щоб на хорошу роботу, а підлоги мити сама не піде, ще чого. Так і жили. Сварилися часто, Ніна просила Василя знайти роботу. Що ж вони в бідності. Скоро і хліба ні за що буде купити. Батьки допомагають все менше, а потреби збільшуються. Так прожили шість років, коли Ніна оголосила, що вагітна. Микиті в цьому році в школу, дружина вагітна, а Василь все гуляє. Вже і друзів меншає. Одружилися, біля жінок споважніли. Не до гулянок.
Народилася донечка Настя. Микита любить сестричку. Все крутиться навколо коляски, покатає. Коли плаче, заспокоїть. Після вихідного, коли Ніна їздила по справах, повернулася задумлива. Дома всі звернули увагу, що жінка якась не така. Постійно думу думає. Що її бентежить, не говорить. Через тиждень знову поїхала. На цей раз залишила записку в якій говорилося, що назад не повернеться. Зустріла чоловіка, який пообіцяв їй краще життя. Коли влаштується, забере дітей. Поки нехай поживають із батьком. Коли Василь прочитав записку, не повірив. Думав що увечері з’явиться дома дружина. Тому з самого ранку пішов як завжди гуляти.
Микита проснувся від плачу Насті. В будинку нікого не було. Він покликав маму, але вона не обізвалася. Взагалі Микита бачив як мама годує Настю. Тому пішов розмішати суміш, щоб погодувати сестричку. Але коробка з-під суміші пуста. Водичку, що дав братик, дівчинка пити не захотіла. Тому він замотав Настю, поклав у візочок і поїхав до магазину. Під магазином стояв із візочком і просив людей, щоб купили йому суміш. В цей час в магазині була сусідка мами Ніни. Вона швидко пішла додому і розповіла сусідці, що її внуки просять милостиню під магазином. Бабуся зібралася і швиденько пішла туди.
Микита з Настею у візочку так і стояли біля магазину. Бабуся підійшла і запитала внука що трапилося? Чому вони лише вдвох тут стоять. Хлопчик розповів, що проснувся, а дома немає нікого, лише вони з Настею. Бабуся купила суміш, і вони разом попрямували додому. На кухні бабуся знайшла записку, яку написала Ніна. Жінка розплакалася. Хіба можна кидати дітей? Бабуся зібрала речі для Микити й Насті й повела їх до себе додому. Знає, що на Василя надії немає. Але як змогла вчинити так її дочка? Ось питання. Діти залишилися жити в бабусі.
Ніна з’явилася через три місяці. Її не впізнати. Справжня красуня, виглядає дуже гарно. Вона розповіла мамі як зустріла Ярослава. Він пообіцяв, якщо за три місяці вони знайдуть спільну мову, то Ніна забере дітей і залишиться з ним назавжди. Сьогодні вона приїхала з Ярославом по дітей.
