Я завжди думав, що в старості всі розваги закінчуються, але згодом зрозумів, що дуже помилявся у своїх судженнях. Все завдяки своєму дідусю.
Одного разу я приїхав до свого дідуся додому, бо він попросив мене змінити йому кран. Поки я цим займався, то мимоволі став свідком його телефонної розмови з сусідом.
– Ну ти, Петрович, і даєш. Ніколи б не подумав, що ти такий незграбний з жінками. І як у тебе народилися діти – не розумію. Ну нічого, тобі дуже пощастило, що ти знаєш мене, вчися поки я живий.
З цього моменту я став прислуховуватися уважніше. Робота була майже завершена, залишалося лише прибрати та я затих у ванній кімнаті в очікуванні повчання від дідуся. Він продовжив:
– Ти вже давно вдівець, тобі потрібна гарна жінка, щоб дожити з нею до старості. Значить телефонуєш до Тамари та кажеш, що у тебе вдома є колекційне вино, його колись тобі подарували та ти сумніваєшся в тому чи це не підробка. А так, як вона розуміється на цих питаннях, то ти просиш її допомоги. Де вино візьмеш? Так я тобі принесу.
Я аж засміявся, але намагався це робити так, щоб дідусь не здогадався, що я його підслуховую.
– А якщо вона раптом не прийде, – продовжив дідусь, – то ти зателефонуй до мене, я прийду.
З цими словами дідусь підійшов до мене та я здогадався, що він все зрозумів. Дідусь поклав слухавку та сказав мені:
– Що, молодий чоловік, зацікавила тебе моя розмова з Петровичем?
– Пробач, діду, так вже цікаво ти все розповідаєш, і де ти всього цього навчився?
– Доживеш до моїх років, то ще й не таке знатимеш… А якщо буде потрібна моя допомога, то не соромся та звертайся.
У мене якраз було одне невирішене запитання та я вирішив звернутися до нього за порадою. Дідусь уважно мене вислухав та сказав що робити. Як не дивно, це спрацювало та я подякував йому за пораду.
Добре, що у мене є до кого звернутися.
Часом ми недооцінюємо людей літнього віку вважаючи, що вони тільки те й роблять, що жаліються на здоров’я та розмір своєї пенсії.
