Передай цей скарб своєму чоловіку. Скажи, що це йому весільний подарунок від Яни.

Аня поспішала з роботи додому. Коли вбігла у квартиру побачила – уся сім’я вже вдома.  Діти відпочивали у своїй кімнаті, а чоловік дивився якийсь фільм. Жінка одразу прийнялася готувати вечерю, аж раптом стук у двері. «Хто б це міг бути?» – промайнуло в голові господині.

-Хто там? – запитала Аня й одразу прочинила двері. На порозі нікого не було, лише почулося, як по сходах хтось спускається вниз. Кроки різко зупинилися, коли Аня вийшла в коридор.

-Передай цей скарб своєму чоловіку. Скажи, що це йому весільний подарунок від Яни.

Зі сходів на неї дивилася молода вродлива дівчина років двадцяти. Вона ще довго говорила бридкі, образливі слова про Аніного чоловіка та жінка їх більше не чула. Вся її увага зосередилася на маленькому згорточку, що лежав під порогом їхньої квартири.

От тобі й подарунок та ще й подвійний. Виявляється чоловік їй зраджував з молодою привабливою дівчиною й обіцяв, що одружиться з нею. Аня не могла повірити, що її коханий з яким вони мали двох прекрасних доньок міг так вчинити з нею і з їхньою родиною. Взявши немовля на руки, жінка повернулася до квартири.

Чоловік стояв на кухні й перевіряв каструлі.

-Вечеря ще не готова? – сердито запитав він.

Дівчатка, що бігали по квартирі й весело сміялися, одразу звернули увагу на дитину у мами на руках.

У нас з’явився братик! – радісно закричали сестрички.

-Так, дівчатка. Буквально щойно лелека приніс!

Потім звернулася до чоловіка:

Приймай поповнення! Син якого ти так хотів. Збирайся до магазину, дитину треба чимось годувати.

Минав час, Аня полюбила хлопчика як свою рідну дитину. Сина назвали Богданом. Чоловікові зради вона так і не пробачила, але сім’ю вирішила не руйнувати. Шкода було дітей. На жаль, він свого часу, думав не головою, а іншим місцем. Зрада важкою хмарою повисла між подружжям.

Роки йшли, донечки повиростали. Старша Ангеліна уже покинула батьківський дім, переїхала жити до свого нареченого. Молодша Аліна  цьогоріч вступала до університету, тому також готувалася до переїзду. Добре, що Богданчик був ще маленьким й Ані не довелося залишатися з чоловіком сам на сам. Хлопчик не втомлювався радувати батьків своїми навчальними успіхами та поведінкою.

Рідна мама Богдана ніколи не давала про себе знати. Аня так і не наважилася розпитати чоловіка, хто була та нещасна, яку він обманув. Краще забути й не повертатися до цієї теми, надто боляче все це ворушити.

Одного дня на порозі їхнього дому знову з’явилася та сама дівчина. Правда тепер її дівчиною не назвеш, радше побита життям жінка. Її врода з роками зникла, під очима виднілися синці, волосся брудне й спутане. Від жінки добряче несло спиртним.

-Я хочу побачити свою дитину. Цей вчинок був найгіршим рішенням – незнайомка після цих слів заплакала.

-Ви думаєте, що ще можна щось виправити?

Жінка похитала головою, розвернулася й пішла. Після цього випадку вона ніколи більше не давала про себе знати.

Богдан почув розмову мами з чужою жінкою. Аня була змушена все йому пояснити й розповісти правду. Після всього почутого, Богдан підійшов до матері й міцно її обійняв. Вони стояли так декілька хвилини. Потім хлопець додав:

-Ти моя мама, інших я не знаю й знати не хочу. Дякую тобі за те, що прийняла й виховала мене. Я тебе безмежно люблю!

Оцініть статтю
Дюшес
Передай цей скарб своєму чоловіку. Скажи, що це йому весільний подарунок від Яни.