У свій невеличкий ювілей 10-ти років мій син вирішив гарно відсвяткувати і запросити багато своїх друзів. Ми довго думали, як краще розважити малечу і потім я вирішила, що буде непогано спочатку сходити в кіно на мультик, а потім відвідати кафе, яке знаходиться близько біля нашого дому.
Та коли ми гарно посиділи іменинник попросив запросити ще свого найкращого друга до нас додому, аби продовжити веселощі.
Я погодилася, тож ми пішли всі разом до нашої квартири. Та вечір минув швидко, а по Дмитрика ніхто й не прийшов. Батьки навіть не зателефонували, аби поцікавитися, де їхня дитина. За мить хлопчик підійшов до мене і сказав: «тьотю Юлю, ви так любите свого Сергійка. Моя матуся не любила мене так. Вона завжди приходила пізно і тільки сварила на нас. А якось так сталося, що вона не прийшла взагалі.»
Як виявилося, матір Дмитра часто йшла у своїх справах і залишала сина самого вдома, тож скоро її просто позбавили батьківських прав.
Через деякий час із дитячого садка Діму забрав батько, та життя не стало кращим. Ніяких теплих стосунків між ними не було. На той час у тата вже була інша дружина, тож часто після занять хлопець не ішов додому, а сидів під під’їздом і чекав на нього.
Ця історія збентежила мене, тому після цього дня я стала забирати не тільки свого Сергійка зі школи, а й Дмитрика. Мені було не важко нагодувати двоє діток, проконтролювати підготовку до занять. А після всього цього ввечері хлопець ішов додому.
Так тривало до кінця травня. А потім батько його попросив мене забрати дитя ж прожиттям на деякий час. Нібито вони з новою дружиною розлучаються і тепер йому треба подумати про подальше життя. Я погодилася, адже вже й звикла так жити.
Минав час і я зрозуміла, що забиратися хлопчину ніхто не збирається. Тож довелося змиритися, що тепер у мене двоє діток.
Та жилося нам добре. Діти чудово лагодили, навіть краще стали вчитися. Разом було цікавіше вирішувати задачі. Новій дитині я приділяла багато уваги. А мій синок не ображався, що тепер мама не тільки ним турбується.
Після закінчення школи обоє хлопців вступили в університет. Дмитро на програміста, а Сергій на медика.
Я була гордою, що змогла гідно виховати двох парубків САМА. Тож надіюся, що з Божою поміччю зможу далі вести в світ і підтримувати своїх хлопців.
