У минулому, кохання та новий союз
Надія та її чоловік Олексій сиділи за обіднім столом у своєму затишному домі в селі Вербівка. Раптом у двері постукали. На порозі стояла однокласниця Надії — Марія. Господарі переглянулися, обличчя їх виразили здивування. Марія рідко заходила до них, і її візит був несподіваним.
— Заходь, Маріє, — промовила Надія, намагаючись приховати збентеження. — Признайся, здивувала ти нас своїм приходом.
— Не буду ходити навколо, — почала Марія, ледь переступивши поріг. — Гадаю, ви, як і я, хочете, щоб ваші діти були поряд і щасливі…
— Щось ти мудруєш, — насупився Олексій. — Сідай, Надя борщ чудовий зварила, частуйся.
— Мій син вирішив одружитися, — випалила Марія, дивлячись на них із рішучістю.
— Ого! А ми тут до чого? — здивувався Олексій, відклавши ложку.
Надія та Олексій не розуміли, до чого клонить гостя, і напруга в хаті зростала.
Надія з донькою Олесею йшли селом. На узбіччі стояли дві сусідки, жваво дещо обговорювали. Побачивши Надію, вони замовкли й обернулися до неї, явно очікуючи новин про її поїздку до старшого сина.
Привітавшись, Надія з донькою зупинилися, запитали про справи сусідок і стисло розповіли про онука та його матір. Вже збиралися йти далі, як раптом повз пройшла жінка. Посміхнувшись, вона голосно сказала:
— Здоровенькі були, однокласнице! Як справи? Усе добре? Постояла б, побалакала з сусідками, куди поспішати?
Надія глянула у її темні очі, обведені довгими віями, і відповіла з легкою посмішкою:
— Додому кваплюся. Олексія три дні не бачила, сумувала.
Марія окинула її глузливим поглядом:
— Ну-ну. Кохання приходить і минає. Якщо знадобиться співчуття — звертайся.
Надія лише усміхнулася у відповідь:
— Твій погляд сповнений співчуття, але в його щирість я не вірю…
Вона з донькою рушила далі.
— Мам, чому ця тітка така уїдлива? — запитала Олеся. — Вона завжди чимось незадоволена.
— У неї такий характер, — відповіла Надія, хоч знала справжню причину Маріїної уїдливості.
— Вона при кожній зустрічі намагається тебе дістати, — не вгавала Олеся. — А ти завжди знаєш, що відповісти. Чому вона так поводиться?
— Хочеш правду? — усміхнулася Надія. — Марія була закохана у твого батька, а він обрав мене.
Олеся завмерла від подиву.
— Серйозно?! Він любив вас обох і обрав тебе? Чому?
Надія розсміялася:
— Запитай у батька…
Вечором, після вечері, Олеся сіла на канапі поруч із батьком, що дивився телевізор. Притулившись до нього, вона раптом запитала:
— Тату, розкажи, чому ти обрав маму, а не тітку Марію?
Олексій здивовано глянув на доньку, потім перевів погляд на дружину.
— Ну, розказуй, доньці цікаво, — посміхнулася Надія.
— Це було давно, але той день я пам’ятаю, як учора, — почав Олексій. — Перед Новим роком у школі влаштували вечір для старшокласників. Твоя мама була Снігуронькою, а Дідом Морозом — мій друг Петро, найвищий у класі. Мамі так личив костюм! Блакитна сукня, як її очі, а коса — довга, до пояса. Тоді моє серце й затремтіло. Зрозумів, що хочу бачити її поруч все життя.
— Але я був сором’язливим, — продовжив він. — Чекав слушного моменту. Після школи вступити не вдалося, а мама поїхала вчитися до міста. Я тинявся селом, сподіваючись побачити її, коли вона приїжджала на вихідні. Одного разу побачив, як вона йде з крамниці. Набрався сміливості, підійшов і сказав, що йду до армії. Думаю, зараз відмахнеться, а вона раптом заплакала.
— «Значить, я тебе довго не побачу?» — сказала вона. Я ледь не підскочив від радості. Обняв її й шепчу: «Два роки пролетять швидко. Пиши, дзвони, добре?» Вона кивнула, поцілувала мене в щоку й побігла додому.
— Служба пролетіла непомітно завдяки її листам, — усміхнувся Олексій. — Повернувся, одразу посватався, і ми одружилися.
— Тату, яка в вас із мамою гарна історія кохання! — з захопленням сказала Олеся.
— Гей, рано тобі про весілля думати, — підморгнув батько.
Олеся засміялася й вибігла з хати.
Марія вчилася з Надією в одному класі. Вона була міцною, з різкими рисами обличчя, тоді як Надія — тендітною, але сильною. У Надії було три брати, і батько привчав їх до фізичних вправ. Надія тренувалася з ними і незабаром підтягувалася на турніку не гірше за братів.
Одного разу на фізкультурі вона попросила дозволу підтягнутися й здивувала всіх, показавши результат не гірший за хлопців. Після цього хлопці почали її поважати, а дівчата злилися, приховуючи заздрість під насмішками.
Надія завжди була доброю й усВечір того дня Надія стояла у вікні, дивлячись на зірки, і думала, як дивно іноді зводить доля — її донька тепер буде частиною сім’ї тії ж жінки, яку колись не вдалося стати частиною її власної.
