Зовсім недавно ми з дружиною святкували п’яту річницю шлюбу. Запросили до ресторану лише найближчих родичів. Мої батьки приїхати не змогли через роботу, тому святкували в чотирьох. Я з Ірою та теща з тестем. Вечір пройшов чудово, за винятком того моменту, коли мій тесть явно перебрав з випивкою. Ми посадили рідних дружини в таксі й відправили додому.
Повернулися до своєї квартири уже пізно, тому одразу лягли відпочивати. Наш сон перебив несподіваний стук у двері. На порозі зі своїми речами стояла теща Надія Василівна. Вона повідомила, що чоловік вдома став буянити, їй не було більше куди піти.
Сказати, що я був здивований, не можу, тому що така ситуація траплялася вже не вперше. Тесть й раніше любив випити, а потім влаштовувати дружині «веселі» вечори. Іра розповідала, що в дитинстві частенько й вона потрапляла під гарячу руку батька. 35 років теща мучилася, аж тут несподівано вирішила, що цим стосункам прийшов кінець. «Я подаю на розлучення. Житиму у вас» – повідомила Надія Василівна своє рішення перед тим, як лягла відпочивати.
Чесно кажучи, я зовсім не зрадів такому рішенню тещі. Ми з дружиною ледь поміщалися в однокімнатній квартирі, а тут ще один квартирант. Крім того, Іра буквально кілька днів тому повідомила, що чекає на дитину. Коли маля народиться жити тут втрьох ми точно не зможемо.
Перші декілька місяців все було добре. Ми з Іриною ходили на роботу, працювали, а коли поверталися додому на нас чекала прибрана квартира й надзвичайно смачна вечеря. Теща була хорошою жінкою, ніколи не влазила у нашу сім’ю й не надокучала своїми порадами. Мене любила, як рідну дитину й постійно допомагала. Та як же їй натякнути, що краще помиритися з чоловіком.
Іра була надзвичайно рада, що матір нарешті позбулася чоловічого гніту й наважилася на розлучення. Здавалося, її зовсім не хвилювала ситуація з квадратними метрами. Правда тепер ми зовсім втратили можливість почувати себе вільними у власному домі, тому що мама нікуди не виходила.
Одного вечора, коли ми всією родиною вечеряли, я відверто запитав Ніну Василівну, чи не бажає вона повернутися до тестя? 35 років, як-не-як, не маленька дата. Краще знайти шлях примирення, чим руйнувати сім’ю.
-Ой, синку, навіть слухати за того тирана не хочу. Я ще ніколи не почувала себе такою щасливою, як тут з вами. Скоро малюк народиться, то я вам допомагатиму.
Зрозумівши, що теща налаштована рішуче й навіть не думає змінювати своїх планів, я вирішив відверто поговорити з дружиною: «Яким ти уявляєш наше життя після народження дитини? У цій маленькій квартирі ми всі не помістимося! Чи не хочеш ти переговорити зі своєю мамою й пояснити їй ситуацію?»
-Вибач, але я не можу вигнати маму з її власної квартири. Документально ця власність мамина, просто вона мені дозволила тут жити. Я свого часу зробила ремонт й поновила меблі. Юридично я не маю жодних прав – зізналася дружина.
Цією інформацією я не володів, тому був трішки шокованим. Виходить, що матір дружини могла піти від чоловіка, коли Іра була ще маленькою й не терпіти таке ставлення до себе й доньки. Чому наважилася тільки зараз?
Минуло сім місяців з того часу, як теща переїхала жити до нас. Якщо спочатку це існування разом було можливе, то тепер моєму терпінню підходить кінець. Надія Василівна стала втручатися у наше життя, постійно намагається вказати, як краще й Ірина прислухається лише до матері. Дружина ніби й зовсім забула про те, що одружена й має чоловіка.
Я більше не хочу жити у цій малій тісній квартирі з тещею. Помирити їх з тестем неможливо, адже їх уже розлучили. Я мав розмову із ним з якої зрозумів, що він також тепер цілком й повністю задоволений власним життям. Купити власну квартиру я не можу собі дозволити, адже всі заощадження підуть на нашу дитину.
Можливо хтось знає як знайти вихід із цієї ситуації? Буду вдячним за будь-яку допомогу.
