Мирослава з Арсеном були одруженими уже чотири роки. Дітей у них не було, оскільки чоловік вважав, що спершу потрібно міцно стати на ноги. Мирослава ж уже хотіла стала мамою. Через це між ними почалися постійні сварки з будь-якого приводу. Молода родина почалася розпадатися.
Одного разу до Міри в гості прийшла подруга. Арсен після роботи відпочивав. Побачивши, що дружина уже повернулася влаштував скандал через якусь дрібницю. Слово за слово й молоді люди почали обмінюватися взаємними образами. Подруга хотіла заспокоїти господиню дому, але та з пересердя вигукнула, якщо так за нього хвилюєшся, то забирай собі! Після цих слів вискочила на вулицю та подалася куди очі глядять. Прогулявшись у парку дівчина заспокоїлася та зрозуміла, що наговорила лишнього. Додому поверталася, коли надворі уже сутеніло.
Тихенько зайшла у квартиру, двері були відчинені. Чоловік уже спав, щоб його не розбудити, тихенько вмостилася поруч і заснула. Вночі прокинулася від якогось дивного звуку. Поруч хтось тихенько сопів. Мирослава знала, що її чоловік спить спокійно, тому це сопіння видалося їй дивним. Увімкнула лампу й побачила біля себе не Арсена, а подругу. Точніше Арсена теж, але тільки з іншого боку ліжка, а подруга виходить лежала на середині між ними.
Мирослава схопила подругу за руки й стягнула з ліжка та просила її вислухати.
-Тільки ти вийшла з квартири, Арсен почав все трощити. Сильно поранив руку. Я зробила йому перев’язку, прибрала все й на хвильку прилягла, бо втомилася. Вирішила все ж тебе дочекатися, не помітила, як заснула.
-Даю вам 15 хвилин, щоб забратися з мого дому!
Ось так Мирослава у гніві відала свого чоловіка подрузі.
