Моя донечка для мене найрідніша людина у цьому світі. Батьків не стало, коли я була ще маленька. Я виросла дитячого будинку.
Коли я познайомилася з Володимиром, думала що він стане моєю рідною душею в цьому світі. Проте я помилилася. Спочатку дійсно все було добре. Володимир із запеченої сім’ї та я надіялась, що колись ми одружимось і я буду жити як в Бога за пазухою. Але після того, як коханий дізнався, що я вагітна, він лише поклав на стіл пачку грошей і сказав, щоб я зробила аб орт. Я не змогла цього зробити та залишила дитину.
Коли я проходила біля автостанції до мене озвалася циганка.
Вона сказала, що доньки повторюють долю своїх матерів.
Ці слова глибоко закралися в моїй свідомості. Та я надіялася, що у мене народиться син.
Після того, як у мене народилася донечка, я з усіх сил старалася забути слова циганки, проте мені не вдавалося.
Зважаючи на те, що у мене не було батьків, я вирішила стати найкращою у світі матір’ю для своєї дитини, щоб вона не відчувала того, що відчувала я. Для Емілії я бажала найкращий долі.
Коли донечка розповіла, що зустрічається з молодим чоловіком, я була дуже рада за неї. Як і Володимир Андрій походить з дуже хорошої людини. У своїй уяві я малювала як буде добре жити моя донька після того, як вийде за нього заміж. Та Емілія дуже сумнівається в тому, що Андрій з нею одружитися.
Я згадала, як Володимир розповідав мені про своїх батьків і про те, як вони обирали для нього наречену. Мені стало страшно, що доля може повторитися. Я надія на краще.
Якось Емілія повернулася додому в сльозах. Я довго не могла допитатися у неї що такого сталося. Донька плакала декілька хвилин дуже гірко та невтішно. Лише через деякий час, коли донька заспокоїлася, я дала їй води.
Та Емілія почала свою розповідь. Сьогодні вона дізналася, що вагітна. Донечка поспішила поділитися цією радісною новиною зі своїм хлопцем Андрієм. Він сказав, що більше її не знає та дитина йому не потрібна. Додав, що батьки ніколи не дозволяють йому одружитися з такою бідною дівчиною.
Потім Емілія поспішала додому та на автостанції зустріла ту саму циганку, яка сказала їй такі ж слова, як і мені: “Доньки повторюються долю своїх матерів“. Мені стало дуже стр _ашно і я зрозуміла, кого вона бачила.
Після цієї ситуації я пішла у церкву та попросила Бога допомогти нам. Я вірю в те, що ми самі обираємо свою долю. Потрібно викинути з голови ту ситуацію з циганкою.
