Син привів додому чудову дівчину. Вона працьовита, хазяйновита, вихована та ввічлива. Ще сонце не встигло встати, а Інга порає. Івана не могла натішитися своєю невісткою. Така вже хороша дівчина. Вона кругла сирота, але це її ніяк не зіпсувало. Її серце не стало черствим.
Івана завжди нахвалювала свою невістку, а от Єгор був іншої думки. Він постійно критикував дії дружини. Йому нічого не подобалося. Завжди все було не так. Івана не давала невістку ображати. Вона завжди заступалася за Інгу.
Єгор заганяв дружину впродовж дня. Воду принеси, там споли, тут прибери, наготуй, випри. Сам нічого робити не хоче. Мама просить відремонтувати табуретку. Єгор нічого не чує. Каже, Інга сама все зробить.
- Сину, це не її обов’язок. Вона ж жінка! – Івана намагалася вправити сину мізки.
- Нехай робить, інакше на вулицю вижену! – відповідав Єгор.
Івана не допустить такого. Вона одразу сказала Інгі не хвилюватися. Вона буде захищати її.
З’явилися діти. Спочатку народилася Оксанка, а потім Сашко. Інга була на ногах з ранку до ночі. Вона не мала жодної хвилинки, хоча Івана постійно їй допомагала.
Так пройшло шість років. Якось Єгор вийшов «за хлібом» і не з’являвся впродовж трьох років. Інга місця собі не знаходила. Вона боялася, що тепер пропаде без Єгора. Івана одразу виділила сироті половину дому. Вона відписала її без усіляких вагань. Спочатку заповіт був одним. Івана мала віддати все єдиному сину, але життя показало його справжню натуру. Він не був гідним отримати її трикімнатний будинок. Матір не шанує, дружину використовує, а про дітей взагалі не згадує.
Інга жила щасливо поруч з Іванною. Вона не могла звикнути до гарного ставлення. Здавалося пройшло багато років після втечі Єгора. Потрібно розслабитися і жити далі. Інга довго звикала. Нарешті вона повністю розслабилася.
Івана любила свою невістку. Думала лише про її комфорт та щастя своїх внуків. Односельчани не раз дивувалися життю двох жінок. Питали, чому Івана не вижене невістку з двома дітьми. Їй же важко допомагати. Син зробив дітей, а нести відповідальність не хоче. Навіщо їй так мучитися?
- Вистав ту обідранку з дому, та й все. – Радила найкраща подруга.
- Я не можу вигнати сироту на вулицю. До того ж, вона мені, як дитина.
На четвертий рік приїхав син. Він нарешті згадав про маму та сім’ю. Йому потрібний був будинок. Не було куди заселити нову жінку. Вагітну. Син очікував на підтримку матері, але вона йому відмовила. Будинок поділено: частина для Інги, інша – для внуків. Для сина вона нічого не залишила. А навіщо? Він про маму не думав, дітей покинув, до дружини погано ставився.
- Сину, ти ще молодий. Заробиш на житло, а от Інга сирота. В неї нікого і нічого немає. Тепер буде хоч будиночок мати.
Єгору така відповідь не сподобалася. Він поїхав від матері зі cтpAшнum скандалом. На останок, Єгор розповів все, що він думає про свою колишню і «не його» дітей.
