Звичайно, головне не подарунок, а увага, я розумію. Дехто не має змоги придбати дорогий подарунок, особливо пенсіонери. Але ця історія якраз про тих пенсіонерів, у яких гроші є.
Мій тесть працював у поліції, а теща була суддею, тож пенсії у них достойні. Крім основної, тесть отримує пенсію по інвалідності та у якості додаткового доходу вони здають квартиру в оренду. Проживають в будинку за містом, тримають курей та кроликів, мають город.
Проте на людях вони завжди прибідняються, нарікають на малу пенсію, розказують як в наш час погано живеться пенсіонерам. Відповідно і на подарунок онучці особливо витрачатися не стали. Хоча я підозрюю, що це лише до мене та моєї дитини таке відношення. Для внука зі сторони свого рідного сина вони нічого не жаліють.
Назарчик має кишенькові гроші, які дають бабуся з дідусем, вони купують онуку хороший одяг та возять на екскурсії. А з приводу нас вони вважають, що ми самі на все можемо заробити та допомоги не потребуємо. Наша донька ще ні разу не була у них в гостях влітку, зате Назар там постійний гість.
Місяць тому наша донечка Іринка святкувала День народження, їй виповнилося 7 років. Ми накрили вдома шикарний стіл, запросили друзів та родичів.
Тесть з тещею на словах дуже красномовно привітали Іринку, навіть якийсь завчений віршик для цього приготували. Всі гості охали та ахали від такого гарного привітання. Потім вони подарували доньці якусь стару валізу, сказавши, що ці речі знадобляться для школи.
Коли гості розійшлися, ми з Іринкою з великим нетерпінням відкрили ту валізу. І що ми там побачили. Скоріше ні, не побачили, а відразу відчули запах, характерний для одягу з магазину вживаних речей! Там були старі джинси, кеди на 5 розмірів більші та купа іншого мотлоху. Це просто якийсь жах! Іринка сильно засмутилася, навіть розплакалась. Речі ми віднесли в соціальну службу.
Крім поношених речей в коробці лежав старий пожовтілий підручник з математики. Ну і навіщо він моїй дитині, скажіть, будь ласка? Що з ним робити, в музей віддати? Якщо так туго з фантазією, то подарували б гроші.
Я так і сказав дружині. На мій подив вона стала на бік батьків та сказала, що вони витрачали свій час, вибирали речі в магазині. Вони ж пенсіонери та не мають грошей на подарунок. Головне, що вони старалися. Але ж як так можна по-різному ставитися до внуків і чим наша Іринка гірша?!
Що далі буде? Як з таким родичами далі спілкуватися? А у вас траплялися подібні ситуації чи мій випадок є унікальним?
