У нас у квартирі хто тільки не жив: були хом’ячок, папуга. Останнє придбання — це собачка, на ім’я Бетті. Маленької породи, але голосна. Інколи перед сусідами приходилося вибачатися за її голосне гавкання.
Часто ми їздили в гості до бабусі в село. Для Бетті то було свято. Бігати де хоче і скільки хоче. Ніхто не впиняв, і не говорив, що гавкати не можна. Тому літала насолоджуючись свободою. Розганяла курей і качок, які зустрічалися по дорозі. Уночі спала поруч із ліжком дівчат, немов охороняючи їх від шуму і непрошених гостей. Коли в черговий раз поїхали в село. Бетті як завжди пустувала, граючись з котиками, які за тиждень її відсутності забули який бурелом нападає на них.
Увечері собачка довго лаяла в одне місце. Ми не могли її заспокоїти. Начебто замовкне, через хвилину знову зводить такий лай, що у вухах закладає. Надворі стемніло, побачити не можемо нічого, але її гавкіт в сторону городу не давав спокою і нам. Через деякий час, ми все ж таки вирішили подивитися, що так непокоїть нашу невгамовну Бетті. Вийшли з будинку, озброївшись ліхтариком, і для сміливості просили дідуся супроводжувати нас. Коли відкрили двері на город, то недалеко побачили тільки пухнастий руденький хвіст, який промайнув і зник між картоплею на городі. Постоявши кілька хвилин, ми повернулися до будинку. Бетті заспокоїлася, і в той вечір більше не тривожилася і не гавкала. Ніч пройшла спокійно.
На другий ранок, коли ми прокинулися, бабуся принесла звістку. Цієї ночі лисиця в деяких дворах винесла курей з хлівів. А в сусіда через двір, надворі в загородці ночували качки. На ранок сусід виявив, що їх залишилося рівно половина.
Ми дивилися на Бетті, як на героя дня. Вона звернула нашу увагу увечері, на непрошену гостю. Завдяки нашій Бетті всі кури в господарстві залишилися цілими. До цієї пригоди бабуся і дідусь відносилися до нашої улюблениці з посмішкою, мов захотілось дівчаткам забаву придбати. Але наразі вона улюблений гість у бабусі. Для Бетті завжди знайдеться смачненька кісточка, і почесне місце біля ліжка з килимком.