Олександр працював онлайн. Тому майже весь час проводив вдома. І так, з одного боку це класно, адже є можливість більше бути із сім’єю, не потрібно рано прокидатися і їхати чортзна-куди на роботу. Але з іншого боку – дохід жахливо нестабільний і ти ніколи не знаєш, на що розраховувати. Буває, що від клієнтів відбою нема, а буває, місяцями сидиш і тихо, як на морському дні.
Квартиру ми знімали разом. На елементарні потреби вистачало, але нещодавно у Саші знову на роботі були проблеми. Замовлень не було і не було. Ми постійно чекали, коли з’являться хоч якісь пропозиції. Та і це не наштовхнуло Сашу на думку про зміну роботи.
Я тільки почну щось про це говорити, то він аж біситься. Нібито сам може вирішувати, де і як працювати. А мені, якщо щось не подобається, то можу збирати речі і мандрувати до батьків. Тим більше це я зініціювала наш переїзд на орендовану квартиру, то я тепер, виходить, і винна, що на все грошей у нас не вистачає. А, щоб ви собі розуміли, сам він хотів жити зі мною в однокімнатній квартирі своєї матері. От я, наприклад, не дуже розумію, як це все мало бути. Молода пара у одній кімнаті із жінкою похилого віку?
І ось знову прийшов час розраховуватися за орендну плату:
– Любий, а ти ж пам’ятаєш, що завтра перше число? Нам треба господарям гроші віддати. Я з зарплатні можу лише за половину заплатити, а з подарованих на весілля грошей уже майже нічого не залишилося.
– Давай із цим всім розберемося потім? А зараз просто дай мені щось поїсти. Я не можу раціонально мислити, коли у животі бурчить.
За час наших стосунків я ніколи не влаштовувала скандалів, не кричала на рівному місці, не виносила мозок. Та тут уже просто не було сил терпіти. Саша настільки безвідповідальний, що не хоче вирішувати проблеми ні на порожній шлунок, ні на повний.
– Як же мене дратує, що ти поводиш себе ось так безвідповідально. Чого я маю про все думати? Якби не сказала, що треба заплатити, ти б і не згадав. А от як про харчі думати, то ти перший. А я знаю, що насправді навіть після того, як ти сто разів поїси, то все одно нічого не зміниться.
Мені здавалося, що і ці мої слова даремні. Він же навіть не хоче від мене дітей. Хоча й каже, що хоче, та я відчуваю нещирість у його словах. На емоціях я вихватила свіжоприготовлений борщ і побігла у ванну кімнату. Вилила страву в унітаз, а каструльку кинула в мийку. Тоді зібрала всі свої речі і пішла геть.
Олександр намагався мені перешкодити, закривав собою вихід, але я була непохитною. Просто кинула йому ключі і вибігла з валізою з квартири.
Після мене аромат борщу все ще стояв по всьому домі. Саша роздумався і сам поїхав жити до батьків. Вже уявляю, скільки питань йому задали вдома. Особливо матір, яка любить бути в курсі всіх подій. Але, як на мене, для себе чоловік ніяких висновків не зробив. Лише зрадів, що тепер зможе гратися в комп’ютерні ігри без дорікань і сварок.
