Нещодавно в нашій сім’ї відбулося поповнення. Та мова не йде про братика чи сестричку. У мене тепер новий тато. Але розповім про все по черзі.
Річ у тім, що мій справжній батько пішов від нас, коли мені було лише 6 років. Він був таким жорстоким до нас в той день. Я плакала, мама плакала, а йому було все одно. Так ми з мамою залишилися одні. Добре, що дідусь з бабусею нам допомагали.
Мама стала більше працювати та у неї залишалося зовсім мало вільного часу. Вона ні з ким не зустрічалася, але ми з нею відпочивали разом. Я ще й досі вдячна мамі за ті щасливі моменти мого життя. Я зовсім не була проти, щоб у мене з’явився новий тато.
Цього року мій День народження випадав посеред тижня, тож мама взяла на роботі один день відпустки. ми заздалегідь спланували як проведемо цей день: спочатку підемо у кіно, потім в ігрову кімнату, потім в кафе, а дорогою додому купимо мені подарунок. я давно вже мріяла про ролики. В нашому місті є торговий центр, де є роледром та навколо якого багато магазинів та кафе, тож все знаходиться в одному місці.
В День мого народження стартував прокат дуже популярного мультфільму. Як не дивно, глядачів на сеансі було зовсім небагато: ми з мамою та якийсь чоловік зі своїм сином. Ми навіть квитки взяли на один і той же ряд. Тому хлопчику було приблизно стільки само років, як і мені.
Після закінчення сеансу ми пішли в ігрову кімнату, там були батути та лабіринт. Той чоловік зі своїм сином також там був. Раптом він звернувся до моєї мами з проханням:
– Можна мій син зайде в ігрову кімнату з Вашою донькою і вони разом там будуть стрибати на батутах? Мене туди не пропустять, а Роман без мене йти боїться, я хочу, щоб він розважився.
– Я не проти, ходімо, – сказала я до хлопчика, а мама лише посміхнулася.
Ми з Романом чудово повеселилися та я бачила як мама з тим чоловіком за нами спостерігають. Хлопчик забув про свій страх та ми потоваришували.
Після того, як час нашого перебування в ігровій кімнаті закінчився, ми навіть не хотіли виходити. Коли ми повернулися до батьків, бо батько Романа запропонував піти нам у кафе. У нас по плану якраз теж було відвідування кафе. Мама сказала:
– А що на це скаже Ваша дружина?
– Ми з нею вже не разом, я Андрій, а Вас як звати?
– Мене звати Аліна, давайте на “ти”.
Ми пішли в кафе, я була така щаслива, офіціант приніс торт зі свічкою та дядько Андрій з Романом привітали мене з Днем народження. На мить вони відлучилися та повернулися з великим ведмедем для мене. Я дуже зраділа такому подарунку. Ми були наче сім’я.
Наприкінці нашої зустрічі мама з дядьком Андрієм обмінялися телефонами та домовились якось ще сходити кудись відпочити. Я раділа за маму, бо бачила, що цей чоловік їй сподобався.
Вони почали зустрічатися, через деякий час мама з Андрієм одружилися та ми переїхали жити до Андрія. Роман проживав зі своєю мамою, але ми часто з ним бачилися.
Наступний мій День народження ми проведемо в тому ж кафе, що й тоді та цього разу мама носить в животику мого брата чи сестричку. Так що чекаємо на ще одне поповнення.
