З Максимом ми зустрілися на роботі, коли були ще студентами. Довгий час зустрічали, а потрім він зробив мені пропозицію. Одружені вже шість років. І все чудово, живемо душа в душу, дітей ще не завели, якось все ніколи. То роботи багато, то будинок ще будувався, то про ремонт потрібно думати. Якось не до дітей було. А кілька тижнів тому, я дізналася, що вагітна. Вирішили на Пасху зібрати всю родину, і повідомити цю чудову новину. Готувалася до свята кілька днів. Знала, що свекруха буде перевіряти всі куточки, порівнювати свою їжу з моєю.
Ще коли тільки одружилися, довелося жити в одній із квартир свекрів, бо наш будинок який будували нам мої батьки, як весільний подарунок, ще не був готовий. Тоді я зрозуміла хто така – моя свекруха. Не було ні дня, щоб вона не прийшла до нас в гості, як би перевірити чи в молодят все є, чи нічого не потрібно допомогти. Вона пхала свого носа всюди, вчила мене як правильно посуд мити, готувати для свого сина суп, мити підлогу і тому подібне Все б нічого, як би я не знала яка з неї господиня. Донедавна мій чоловік навіть не знав, що підлогу потрібно вологою ганчіркою мити, думав, що він лише пилососиться. Ось так виховала свого сина, який навіть не знає, що пилюку в домі потрібно протирати. На кожному кроці свекруха старалася мені вказати на мої помилки. Якось не витримавши, я пожалілася про це своєму чоловікові, після чого ми не розмовляли два тижні.
Мої батьки зробили все для того, щоб ми як най швидше переїхали у власний будинок. Але і там свекруха не давала спокою. До вже постійних перевірок вдома, додалися ще й клумби з городом. Нещодавно я прийшла з роботи, а моя свекруха на моїй кухні хазяйнує, аргументуючи це тим, що в неї світла немає, а вона хотіла нам пиріжків напекти. У моєї свекрухи на кухні чорт голову може зламати, не кажучи про те, щоб щось знайти. Все завалено на одній купі, порядку ніякого. Сісти немає де, все завалено не зрозуміло чим, на столі в кухні місця немає для чашки, пройти ніде. І при цьому всьому вона приходить до мене, щоб вказати мені, що не так. А зараз ми зібралися всі родиною на свято, а вона починає знову критикувати мої страви перед усіма, навіть мій сад з клумбою не обійшла стороною. То перцю їй замало, то солі забагато. То квіти потрібно було садити не так, соня їм замало там буде. Я ледь стримувала себе, вже майже на грані була. Але мене покликала моя мама, бачила що я зараз зірвусь. – Доню, заспокойся, тобі у твоєму положенні не можна нервуватися, а свекруха, то свекруха, їй просто заздрісно. Вона старша жінка, її уже не зміниш. А відносини з чоловіком потрібно берегти, у вас скоро малюк народиться. – і обняла мене міцно, як в дитинстві.
Я дуже дякую своїм батькам, що виховали в мені цю повагу і терпіння.
