У передчутті чогось
Марійка сиділа на лавочці біля свого дому й доїдала улюблений з дитинства батончик «Світоч». Будинок у них великий, двоповерховий, батько будівельник, тому швидко зводив котедж. У Марійки була старша сестра Олеся, сімнадцятирічна, дівчата дружили, і Олеся, як старша, опікувала молодшу, допомагала й заступалася за неї, коли треба.
Марійка закінчила шоколадку й глибоко зітхнула. Її, дорослішу дівчину, вразила несподівана біда вона закохалась. Здавалося б, що тут такого? Дівчинка, якій ось-ось виповниться пятнадцять, відчуває перше кохання. Буває ж, закохуються й у дванадцять, а не лише в пятнадцять…
Ну добре, якби я закохалась у когось із класу, або в Андрія з паралелки, за яким усі дівчата сохнуть, навіть старшокласниці, бо він високий та вродливий. Але ж мене, як на лихо, занесло в дядька Тараса, батькового друга. Ой, що ж робити? турбувалася Марійка і навіть заздрила однокласницям, які розповідали про свої симпатії до хлопців, а не до дорослих чоловіків.
Якраз того дня до них завітали гості: дядько Тарас із дружиною Наталкою та донькою Яринкою, яка була на два роки молодшою за Марійку. Родини Марійки та Тараса дружили ще з часів їхніх дідусів і бабусь, а тепер і батько Марійки підтримував товариські стосунки з Тарасом, так само як і їхні дружини.
Марійка знала, що дружина Тараса тітка Наталка дуже добра й поряд
