Сьогодні я не пішов на роботу, бо залишився вдома через нездужання. Ніхто зі знайомих та родичів про це не знав та я точно нікого не чекав в цей день.
Тому дуже здивувався коли в мої двері постукали. В моїй голові раптом промайнула думка, що я заливаю сусідів та вони прийшли до мене жалітися. Я швидко перевірив всі крани, все було добре, тоді я пішов відчиняти двері.
На порозі стояла циганка з малим циганчам на руках, вона жалібно промовила:
– Моя дитина голодна, дайте грошей.
Я не тримаю вдома готівку та й до таких людей ставлюся насторожено, тому сказав їй зачекати, а сам пішов на кухню та склав в прозорий мішечок картоплю. Дав циганці, сказав, що це все, що у мене є. Вона скривилася та відповіла:
– А де мені цю картоплю варити?
Я не знав, що на це відповісти, бо мене дуже здивувала нахабність жінки та й мені хотілося якомога швидше спекатися тієї жінки. Тому я повторив, що це все з продуктів, які є у мене вдома та зачинив двері.
Наступного дня мені стало легше та я зміг піти на роботу. Коли я виходив з під’їзду, то побачив, що на землі лежить мішечок, який я давав циганці, а картопля розкидана по землі. Те, що її дитина голодна, був лише привід, насправді циганка хотіла грошей. От і допомагай після такого людям.
