Якось я їхав на роботу. На вулиці була просто жахлива погода та я б з радістю залишився вдома, але не міг. Сьогодні був дуже важливий день. Ми мали підписати договір з нашими партнерами, які для цієї цілі приїхали в наше місто ще вчора. Була хуртовина та дорогу було погано видно.
Раптом я побачив на зупинці старенького дідуся. Він був сам на цій зупинці під час такої негоди. Тоді я подумав куди б він міг їхати так рано. Я зупинився біля нього та сказав, що відвезу його туди, куди він скаже. Дідусь неохоче підійшов до мого авто та сказав, що він дуже вдячний. Він сів на заднє сидіння та я сказав, що там є плед, він може в нього закутатись та зігрітися.
Літній чоловік представився Тарасом Михайловичем та повідомив, що їде в поліклініку. Сьогодні мають прийти результати аналізів, а він дуже хвилюється якими вони будуть Довгий час Тарас Михайлович проходив лікування та тепер здав контрольний пакет аналізів. Мобільного телефона чоловік не має, тож довелося їхати. А автобуса як не було, так і немає.
Я відвіз його до поліклініки та сказав, що почекаю його, потім відвезу його до себе на роботу, а після зустрічі – додому. Тарас Михайлович ледь не розплакався, сказав, що не варто, бо в місті живе його онучка, я можу після поліклініки відвезти його туди.
Так і зробили. На щастя, аналізи були хороші, я відвіз дідуся до під’їзду, де жила його онучка.
На прощання Тарас Михайлович сказав мені що сьогодні я познайомлюся зі своєю майбутньою дружиною та у нас буде дуже щасливе сімейне життя. Я не одразу зрозумів що він говорить, подякував за добрі слова.
Лише через декілька років, коли ми з дружиною святкували чергову річницю нашого шлюбу, я згадав що колись сказав мені літній чоловік. Все збулося.
