Перше кохання не завжди щасливе. Принаймні, так сталося зі мною. Ще на першому курсі я познайомилася із Богданом. Ми познайомилися аж у кінці навчального семестру під час студентської вечірки. Наша група хотіла відсвяткувати успішну здачу сесії. На розваги прийшов і Богдан.
З того часу ми почали часто передзвонюватися. Усі літні канікули спілкувалися, а коли знову вийшли на навчання, Богдан запропонував мені зустрічатися. Я вже довго чекала на його пропозицію, тому без вагань погодилася.
Наші стосунки розвивали дуже стрімко, тому уже на третьому курсі я вийшла заміж. Оскільки я дуже кохала свого хлопця, то безмежно зраділа цій пропозиції та почала готуватися до сімейного життя. Хоч чоловік і був місцевим та ще після навчання оселився у гуртожитку.
Після розпису ми переїхали жити в орендовану квартиру, Богдан пішов працювати, а я продовжила навчання. Мама Богдана, дізнавшись, що ми тепер живемо разом почала часто приходити в гості. Хоч я і гостинна людина, але терпіти не могла цю «гостю». Здавалося, вона приходила не провідати сина, а нишпорити та влаштовувати мені перевірки.
Щоразу я чула від неї, яку погану господиню виховала моя мама. Борщ несмачний, у квартирі не прибрано, штори купила не красиві. «І як тільки мій Богданчик з тобою живе».
Я мовчки терпіла таке ставлення, бо розуміла, що вона робить те все з ревнощів. Наближався Новий рік, напередодні свята я дізналася казкову новину – у нас буде дитина. Богдану розповіла одразу, а от рідні ми домовилися розповісти уже після свят. Наші плани на вихідні обірвав дзвінок свекрухи. Вона повідомила сина, що сильно занедужала та чекає його в себе.
На Новий рік я накрила святковий стіл, спакувала подарунки та чекала на чоловіка й свекруху. Ніхто не прийшов, от і довелося святкувати на самоті. Богдан навіть не зателефонував, не запитав, як я себе почуваю.
Він з’явився через тиждень. Повернувся, щоб забрати речі. Мене ж поставив перед вибором або я залишаюся тут сама, або переїжджаю з ним до матері. Мені нічого було робити, я пішла збирати свої речі.
У домі свекрухи моє життя перетворилося на пекло. Здавалося, що я була не її невісткою, а хатньою робітницею. Вона заставляла мене робити усю важку роботу, коли ж я відмовлялася – кричала не своїм голосом. Якось не витримавши я крикнула у відповідь, що вагітна. Ця новина просто ошелешила свекруху й вона відверто мені заявила, що дитина не від її сина, а нагуляна.
Не знаю яким чином, але зуміла переконати у цьому й мого чоловіка. На п’ятому місяці вагітності вони вигнали мене з дому, не дозволивши навіть забрати власні речі. Опинившись на вулиці, я одразу зателефонувала до батьків. Вони підтримали мене та сказали повертатися додому в село.
Я була дуже вдячна рідним за любов та турботу, яку вони давали мені протягом всього періоду вагітності. Якби не вони, я навіть не знаю, яких дурниць могла б наробити. У мене народився чудовий здоровий синочок. Через рік від його народження я вийшла на роботу. З першої зарплатні найняла адвоката та домоглася аліментів від колишнього чоловіка. Хоча дитини він так і не визнав. Відколи народився Михайлик він жодного разу не подзвонив та навіть не захотів побачити малюка.
Коли сину виповнилося два роки у моєму житті з’явився справжній чоловік. Степан переїхав жити у наше селище по роботі. Він був дитячим лікарем. Ми зустрілися у лікарні й з того часу не розлучалися. Через три місяці він зробив мені пропозицію й ми одружилися. На разі наша маленька дружня родина живе у власному домі в мирі та злагоді.
Одного разу чоловік поїхав у місто на зібрання, а нас з Михаликом взяв за компанію. Поки Степан розв’язував свої питання, я з сином гуляла у парку. Раптом мене хтось окликнув. Я спершу не звернула увагу, бо думала, що почулося, але коли це повторилося, повернулася на звук й побачила колишню свекруху.
Вона сильно постаріла з нашої останньої зустрічі. Я підійшла до цієї жінки з ввічливості, стала біля неї та чекала, коли вона надивиться на мого сина.
-Викапаний Богдан. Прости мені, дочко, я наробила багато дурниць. Зіпсувала життя і тобі, і своїй дитині. Може ти повернешся до нас, я більше не заважатиму вашому щастю
-Я давно вам пробачила, але повертатися не збираюся. Я щаслива, а ви отримали те, чого заслужили.
