Ще вчора Людмила жила безтурботним життям. Успішне закінчення школи. Вступ в університет. Перше кохання. І от так несподівано й швидко все змінюється – вона вагітна.
Дівчина не сприйняла це як трагедію. Вона була закохана у Сергія. Почуття були взаємні, які спалахнули в перші дні їхньої зустрічі і з кожним днем розгорялися. У гуртожитку дівчина жила на першому поверсі, тому не раз гуляла з хлопцем ледь не всю ніч. Через вікно поверталася в кімнату, щоб хоч кілька годин поспати перед заняттями. Не було дня, щоб вони не бачилися. Весна сприяла їхнім почуттям.
Мабуть, і далі Люда почувала б себе щасливою навіть у такому стані – вона не проти була народити і стати дружиною Сергія. Вона знала на що йде і готова була до такого кроку. Проте боялася як на це зреагують батьки.
Вони люди з посадами: тато директор школи, мама – вчитель математики. Їхнє життя було на видноті. Тому для батьків народження дитини наразі не в шлюбі у 18 років вважалося великою ганьбою.
У перші дні дівчина приховувала від мами свій стан. А потім, коли животик почав округлюватися, вже нічого не можна було скрити від пильного ока матері. Вона все дізналася і була в розпачі, щоб єдина донька, їхня любов і надія піднесла їм ось такий сюрприз.
Звичайно, увечері матір посвятила батька у цю таємницю, який також схопився за голову. Як так? Що робити? І на сімейній раді, в якій донька участі не брала, було ухвалено рішення – народити таємно і одразу віддати немовля в дитячий будинок.
Так Людмила опинилася в домашній тюpмі. Слово батька – закон! До кінця терміну дівчина мала сидіти в дома, щоб ніхто не бачив цього позору. А потім усе налагодиться. Хай слухається батьків.
Її коханий також нічим не міг допомогти. Поки вона застрягла у таких розборках – його забрали в армію. На тривалий час перервався зв’язок. Люда навіть подумала, що й він кинув її в такому стані.
Життя Людмили тепер протікало наче у сні. Вона не мала кому поскаржитися чи знайти підтримку. Мусіла підкорятися обставинам.
Народила Люда дитину вдома, як і домовлялися. Їй не дали навіть до неї доторкнутися. Одразу запеленали і повезли куди треба. Породілля відчула страшенну тугу за малятком, яке дев’ять місяців жило під її серцем і раптом його не стало.
Таємні дзвінки до коханого, сльози і біль охопили Людмилу. Хлопець обіцяв, що він приїде, щоб все налагодити. Клопоче про відпустку з такої поважної причини.
Через місяць вони зустрілися. Про все пережите дізналися батьки Сергія і поставилися з великим розумінням до цієї ситуації. Молоді люди поставили перед собою мету – всякою ціною знайти дитину. Хлопець і дівчина об’їздили всі дитячі будинки в пошуках своєї кровинки. Але в перші дні не могли вийти на слід. До пошуків долучилися батьки хлопця.
Дитину знайшли. Тепер залишилося оформити всі документи. До місяця часу, поки Сергій перебував у відпустці, молода пара оформила свої стосунки.
Людмила по суті втекла з дому – пішла жити до батьків Сергія, чекаючи на його повернення з армії. Вона почувала себе щасливою – з ліжечка щодня до неї посміхалася її маленька донечка Наталя.
