У 62 роки мене 0шукали наче хлопчиська.
На той момент я був вдівцем, моєї дружини вже десять років як не стало, дітей у нас не було та я відчував себе вкрай самотнім. Єдиною моєю розрадою була робота. Я викладач в університеті. Студенти мене любили та приносили мені радість. Коли я дізнавався яких успіхів вони досягали після закінчення університету, я дуже за них радів. Багато хто мене ще й досі пам’ятає.
Я люблю свою роботу, періодично пишу книги для студентів зі свого предмета.
Так ось, нещодавно я закохався. Моєю обраницею стала жінка, яка прийшла до нас працювати в університет. Між нами різниця десять років. Тамара працювала в студентській їдальні, сама родом із села. Якось я зайшов в їдальню та просто обімлів, жінка підкорила мене своєю природною красою та я не міг ні про що більше думати. Тамара помітила мій стан та почала відповідати мені взаємністю.
Ми деякий час зустрічалися таємно, а коли вирішили жити разом, Тамара сказала, що негоже нам працювати в одному університеті та звільнилася. Я був згоден, адже не звик змішувати роботу та особисте життя. Та, хоча ми й не були колегами по викладацькій справі, я знав, що вона в стінах університету та це не давало мені спокійно працювати.
Відтоді Тамара перейшла на моє повне утримання, паралельно жінка почала шукати роботу, але це їй не дуже вдавалося. Я не наполягав на тому, щоб кохана працювала. Моєї зарплати вистачало на наші потреби, крім того, я відкладав гроші на романтичну подорож, бо готувався зробити Тамарі пропозицію руки та серця.
Та якось я повернувся додому, а Тамари вдома немає. Я зателефонував до неї, її телефон був вимкнений. Я почав хвилюватися, вирішив перевдягнутися та побачив, що полиці, на яких раніше лежав одяг коханої, порожні. У мене закралося неприємне передчуття. Як згодом виявилося, воно мене не підвело. Я заглянув у свій сховок, куди клав гроші на романтичну подорож, там було порожньо. Тамара обікрала мене. Не можу в це повірити.
На старості років я пригрів у себе вдома змію. Добре, що ми не встигли одружитися. Я сильно переживав, але потім згадав стару єврейську мудрість: “Дякую, Боже, що взяв грошима“.
