«На свій ювілей я не стала кликати гостей, відсвяткувала його разом з коханим чоловіком. Як я ловлю миті щастя?»

Сьогодні в мене ювілей – шістдесят. Я вирішила відсвяткувати його по-своєму. Гостей не запрошувала. Уже не той вік, не ті сили, щоб з гостями возитися. Тому вирішила організувати собі свято так, як хочу я. Мені байдуже, що про мене скажуть мої рідні і близькі. Це ж моє свято і маю право його провести так, як бажає моя душа.

У мене я коханий чоловік і проведу час разом з ним. Одягнула свою улюблену сукню, і ми разом пішли в ресторан, що міститься на березі озера. Замовили улюблені страви і грузинське вино. Запалили свічку. Стіл також прикрашав букет моїх улюблених рожевих троянд, які мені подарував чоловік.

Пригубила терпке вино, заглянула в очі чоловіка, які ще й досі горіли вогнем кохання для мене. Він усміхнувся, встав і поцілував мене пристрасно в губи.

-Я люблю тебе, моя зіронько!

-Я також! Дякую тій миті, коли ми зустрілися. Пам’ятаєш?

-Пам’ятаю. Ти тоді була прудка як сарна. Очі відливали голубизною, які відтінювало синє плаття. Розкішне темне волосся спадало нижче плечей. Коли побачив тебе, одразу завмерло серце – відчуло тебе на відстані. Споріднені душі мають властивість притягуватися. Ти притягнула мене магнітом власної душі, і з того часу не відпускаєш…

Вікторія усміхнулася своєю милою усмішкою.

Так, між ними сьогодні була ідилія, якої вони зуміли досягнути впродовж більш як 35 років спільного життя.

Звісно, було по-різному. Був час випробувань і час підняття. Були тривога і хвилі болю, але разом вони зуміли пройти через усі незгоди, зуміли досягнути гармонії в стосунках, пустили в світ двох чудових дітей – Андрія і Соломію, які часто тішать їх своїм приїздом в гості разом з внуками. Важливим було те, що труднощі їх ніколи не розділяли, а навпаки зміцнювали їхні почуття.

І сьогодні вони були обоє щасливі. Їх не цікавив світ навкіл, не цікавили, люди, які були причиною гамору і суєти. Були лиш він і вона, які відчували один одного серцями, які не розгубили з роками своїх почуттів, які творили власне життя в любові і злагоді. Так, вони навчилися спивати разом миті щастя і дарувати їх один одному. І роки цьому не завада!

Оцініть статтю
Дюшес
«На свій ювілей я не стала кликати гостей, відсвяткувала його разом з коханим чоловіком. Як я ловлю миті щастя?»
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.