«На свій ювілей я не стала кликати гостей, відсвяткувала його разом з коханим чоловіком. Як я ловлю миті щастя?»

Сьогодні в мене ювілей – шістдесят. Я вирішила відсвяткувати його по-своєму. Гостей не запрошувала. Уже не той вік, не ті сили, щоб з гостями возитися. Тому вирішила організувати собі свято так, як хочу я. Мені байдуже, що про мене скажуть мої рідні і близькі. Це ж моє свято і маю право його провести так, як бажає моя душа.

У мене я коханий чоловік і проведу час разом з ним. Одягнула свою улюблену сукню, і ми разом пішли в ресторан, що міститься на березі озера. Замовили улюблені страви і грузинське вино. Запалили свічку. Стіл також прикрашав букет моїх улюблених рожевих троянд, які мені подарував чоловік.

Пригубила терпке вино, заглянула в очі чоловіка, які ще й досі горіли вогнем кохання для мене. Він усміхнувся, встав і поцілував мене пристрасно в губи.

-Я люблю тебе, моя зіронько!

-Я також! Дякую тій миті, коли ми зустрілися. Пам’ятаєш?

-Пам’ятаю. Ти тоді була прудка як сарна. Очі відливали голубизною, які відтінювало синє плаття. Розкішне темне волосся спадало нижче плечей. Коли побачив тебе, одразу завмерло серце – відчуло тебе на відстані. Споріднені душі мають властивість притягуватися. Ти притягнула мене магнітом власної душі, і з того часу не відпускаєш…

Вікторія усміхнулася своєю милою усмішкою.

Так, між ними сьогодні була ідилія, якої вони зуміли досягнути впродовж більш як 35 років спільного життя.

Звісно, було по-різному. Був час випробувань і час підняття. Були тривога і хвилі болю, але разом вони зуміли пройти через усі незгоди, зуміли досягнути гармонії в стосунках, пустили в світ двох чудових дітей – Андрія і Соломію, які часто тішать їх своїм приїздом в гості разом з внуками. Важливим було те, що труднощі їх ніколи не розділяли, а навпаки зміцнювали їхні почуття.

І сьогодні вони були обоє щасливі. Їх не цікавив світ навкіл, не цікавили, люди, які були причиною гамору і суєти. Були лиш він і вона, які відчували один одного серцями, які не розгубили з роками своїх почуттів, які творили власне життя в любові і злагоді. Так, вони навчилися спивати разом миті щастя і дарувати їх один одному. І роки цьому не завада!

Оцініть статтю
Дюшес
«На свій ювілей я не стала кликати гостей, відсвяткувала його разом з коханим чоловіком. Як я ловлю миті щастя?»