Аня ніколи завжди була саме тією ученицею, яку ніколи не залишали в спокої діти у школі. І наче нічого такого в ній не було, щоб її дражнили, та все одно. Діти бувають жopc _токими, і якщо не має до чого вчепитись, вони собі придумають причину.
Завжди її дражнили. В особливості за те, що Аня добре вчилась. Хоча коли треба було списати домашнє, чи допомогти з уроками, то всі бігли саме до неї. А коли дівчинка почала носити окуляри, то це був ще один великий привід для однокласників, щоб кепкувати з неї.
Аня ж намагалась зберігати спокій та ігнорувати своїх кривдників. Та й до дуже жорстоких речей ніколи не доходило. Максиму дражнилки. Та й усе. Але то вже нам дорослим так здається. А для дітей це не просто дражнилки. Це те, що вони чують щодня та їм від цього образливо.
Прошли роки, всі вже закінчили ту саму шкоду та й пішли своїми дорогами. В кожного склалось своє життя. В когось хороше, в когось не дуже, а в когось прекрасне.
З шкільного випуску пройшло десять років. Тому було вирішено, що треба влаштувати зустріч випускників. Свято організували в рідному місті. Всі однокласники зібрались, щоб поспілкуватись та дізнатись, як в кого склалась доля.
Всі зібрались вже. Свято в розпалі. Із запізненням на свято прийшла шикарна жінка в елегантній сукні, дорогим годинником та телефоном. Зачіска, макіяж, манікюр та аромат парфумів — все вказувало на те, що вона далеко на середнього класу.
Всі перешіптувались, питаючи одне в одного: “Хто це така?”. Та здогадки розігнав хтось з натовпу:
– Та це ж Аня!
Здивуванню однокласників не було. Аня? Та сама Аня, з якої всі сміялись та вічно дражнили? Та сама Аня, яку ніхто з хлопців не захотів обирати на випускний вальс собі в пару, бо його б засміяли? Невже та Аня перетворилась з сірої мишки заучки на шикарну, стану, красиву жінку?
Виявилось, що навчання Ані даремно не пройшло, адже вона виносила собі користь з них, а не просто заучувала для оцінки. Ще в університетські роки вона почала заробляти і заробляти пристойно. А після влаштувалась в велику фірму працювати. Так за пару років дослужилася до посади директорки цілої фірми. Тепер живе в достатку та має все, про що тільки можна мріяти.
На святі вона побула не довго, адже мала ще справи по роботі, тому поїхала швидше за інших.
Дівчата кусали лікті від заздрості, що та сіра мишка Аня обігнала їх та виглядала в рази краще за своїх однокласниць, що її дражнили. Хлопці ж шкодували, що не розгледіли в Ані майбутню бізнесвумен.
А Аня була щаслива, що побачила однокласників. Ну і трішки рада тому, що вткрла їм носа. Але лише трішечки. Чесно.:)
