Денис погано пам’ятає свою маму. Бабуся говорила, що мами не стало, коли йому виповнилося чотири роки. Тато не довго сам опікувався сином. Невдовзі привів тітку Зою. Від тих пір хлопчик не знає ласки. Хіба що бабуся пожаліє. Зоя постійно жалілася татові на Дениса. Хлопчик плакав, говорив тату що то не правда, але той не чув дитину. При батькові тітка Зоя була ласкава, навіть погладити хлопчика по голові намагалася.
А коли тата немає вдома, вона ходила зла по квартирі. Штовхала Дениса в плечі, щоб не попадався на очі. Заставляла мити підлогу, виносити сміття. Хлопчику п’ять років, а йому вдома покою немає. Навіть сусіди бачили як мачуха знущається з дитини. Говорили Івану, але він слухав лише свою Зою. Не вірив нікому. Відтоді Денис весь час просився у тата, щоб відпустив жити до бабусі. В неї хлопчику спокійно. Вони разом поплачуть, згадуючи маму.
Відколи Зоя народила дочку, Дениса не стали пускати до бабусі. Вдома потрібна нянька. Якщо Яна плаче, тітка Зоя штовхає хлопця. Мов це він винен. Не може добре бавитися з сестричкою. Заставляє мити посуду, чистити картоплю. Про те, що Денису пора в школу, Зоя не згадує. Бабуся одного разу прийшла до Івана. Вона соромила його. Чому знущаються з дитини. Самі повинні няньчити свою доньку. Хлопчику в школу потрібно ходити. Інакше заявить в органи, і їм із Зоєю буде непереливки.
Погрози подіяли. Денис іде в перший клас. Проводжає його бабуся. Тату немає часу водити сина, а тітка Зоя не збиралася проводжати. Спочатку хлопчик жив із бабусею. До школи близько, і спокійно йому з бабусею. Домашнє завдання вчили разом. Потім вечеряли. А коли лягали спати, бабуся розповідала казки. Пізніше цікаві історії. Добре жилося з бабусею, але не довго. Взимку застудилася, відвезли в лікарню. Лежала, лікувалася місяць, але не вдалося поставити її на ноги.
Дуже довго плакав Денис за бабусею. Рідненька полишила хлопчика одного між злими людьми. Знову живе Денис із татом і тіткою Зоєю. Знову заставляє його мачуха прибирати, мити посуд, гуляти з сестричкою. Про те, що хлопчику потрібно вчитися, ніхто не згадує. Кілька разів Денис намагався нагадати, що в нього не вивчене домашнє завдання, але на нього ніхто не звертає уваги. Давно син не жаліється батьку. Він все одно вірить тільки Зої.
Минали роки, Денис зростав. Уже в одинадцятому класі. Яна ходить в четвертий клас. Вона розпещена. Бере приклад з мами, на Дениса жаліється тату. Той своєю чергою сварить старшого сина. Хлопець давно на все те не звертає уваги. Він не діждеться, коли вже зможе піти від своєї рідні жити окремо. Нарешті випускний. Денис вступає в інститут. Все сам. В нього мрія. Вивчитися і поїхати звідси далеко, щоб не бачити злу мачуху і таку ж саму сестру.
Батька просто жаліє, не бачить він що робиться навкруги нього. Але все те буде позаду, як тільки поселиться в гуртожитку. Нарешті свобода. Більше не хоче ходити до квартири, де його ненавиділи. Денис вечорами підробляв, щоб вистачало на прожиття. В нього пенсія за маму, і сподівається, що буде стипендія. Але то пізніше. Наразі підробляє вечорами. Вільний. Навіть не віриться, що більше ніхто не штовхає його.
На вісімнадцятиріччя Дениса батько запросив у гості. Він говорив, що святкуватимуть його день народження між рідними людьми. Хлопець здивувався такому запрошенню, але пішов із цікавості. Замість привітань одержав ультиматум. Або переписує бабусину квартиру на Яну, або щоб більше не приходив.
– Краще я до вас ходити не буду ніколи, але квартиру рідної бабусі не віддам.
З такими словами хлопець пішов до виходу. Виявляється бабуся написала заповіт на Дениса. Все її майно переходить хлопцю в день повноліття. І гарна сума збережених нею грошей. Весь цей час у квартирі жили квартиранти. Гроші звичайно віддавали Зої. Денис не мешкаючи просив квартирантів з’їхати з квартири в найближчий термін. Наразі живе один. З татом не спілкується, хіба що інколи здоровкаються, коли бачиться. Про тітку Зою і Яну згадувати не хоче. Багато негативу від них одержав.
