Ми з моїм чоловіком Степаном зустрілись ще в університеті. А одружились одразу після його закінчення. З тих пір ми десять років в шлюбі. Ми близькі люди як в цілому, так і по інтересах, захопленнях та вподобаннях, але в нас двох була величезна відмінність – кар’єризм.
Після університету чоловік одразу пішов працювати за невеликі гроші в офісі бухгалтером. І навіть коли була можливість отримати підвищення – він не робив нічого, щоб привело його до нього. Бо він любить стабільність та не виходити за межі зони свого комфорту.
Я ж навпаки мала багато ідей для втілення та хотіла побудувати власний бізнес. Але все впиралося в гроші. Тому треба було почекати, щоб накопичити певну суму. За той час я активно читала про бізнес, в особливості ресторанний та салонний. Багато всього вивчила, навіть знайшла людину, яка розвинула свій бізнес до великих масштабів та потім продала, бо більше не хотіла ним займатись. Ця людина мені багато чого розповіла.
Проте єдиною підтримкою для мене був не Степан. Ні. Він навпаки критикував мене, адже це великі ризики і краще на ті гроші жити, або ж відкласти та купити квартиру. Але в мене була моя подруга, яка навпаки підтримувала моє бажання реалізуватись як підприємиця. Так, гроші можуть піти в нікуди, але можуть бути вкладені правильно, бізнес піде та статки примножаться. Тут або-або.
Тому, не зважаючи критику зі сторони, здавалось би, найближчої людини, я відкрила свій перший ресторан. Але те, що Степан не вірив в мене та до останнього критикував змусило наші відносини стати прохолоднішими. Набагато прохолоднішими. Але ми далі жили разом, адже не хотіли травмувати дітей розлученням. Та й не сварились ми, щоб прямо розлучення влаштовувати.
Йшов час. А в мене була невелика мережа ресторанів у нашому місті, а точніше три, і один салон краси. Це був дев’ятий рік нашого шлюбу. І я помітила, що Степан, хоч і далі працював в тому ж офісі, на тій ж посаді всі ці роки, став активно показувати свої «хочу». А потім взагалі прийшов та поставив перед фактом, що він звільнився.
На запитання «чому?» відповів, що я ж і так багато заробляю, а тому в нього не має потреба старатись, щоб в будинок гроші приносити і він може розслабитись. І взагалі час летіти у відпустку. Я була шокована, адже для мене це нонсенс. Я хотіла прожити життя з людиною, яка так само як і я весь час прагне більшого, хоче чогось досягати, але не сидіти вже на всьому готовому та виказувати свої «фе» та забаганки.
Та це взагалі, чи це часом не він мені кожного дня стверджував, що в мене нічого не вийде і скоро мій бізнес піде коту під хвіст? Але щось тепер і на курорти хочеться, і новий стильний одяг, і гаджети з технікою. Що ж сталось?
Ми почали сильно сваритись і в підсумку розлучились. В нього не вийшло відсудити в мене бізнес, адже я ще коли лише починала, то записала весь бізнес на маму. Ще тоді в мене виникли сумніви щодо Степана. І не дарма, адже в процесі скандалу він заявив, що відсудить в мене половину, а той весь бізнес.
Ось так можна обпектись навіть через стільки років подружнього життя. Хоча по його поведінці я могла і швидше здогадатися.
