Дівчата, приходьте у суботу до мене, повеселимося від душі, чаю матимемо, весело запросила Дарина своїх колег Оксану та Марійку. Обидві радісно кивнули й засміялись.
Добре, я принесу пляшку гарного вина, пообіцяла Оксана, адже вона зналася на винах.
А я щось смачненьке приготую, додала Марійка, яку подруги знали як відмінну кухарку.
Дарино, чому саме до тебе? Може, краще в кафе? запитала Оксана.
Та годі вам, дівчатка, махнула рукою Дарина, у кафе ми й так часто буваємо. А вдома розгуляємось на повну! Там не потанцюєш, як хочеться, постійно озираєшся, щоб хто поганого не подумав.
Ти маєш рацію, підтримала Марійка. Дома справді вільніше. Ну то й вирішили! усі троє засміялися.
Ці жінки, всі трохи за сорок, працювали в одному офісі й давно стали близькими подругами. Їх також повязувало одне спільне усі були самотніми. Дарина розлучилася з чоловіком десять років тому. Оксана ніколи не була заміжньою, але мала доньку, яка вже жила своїм життям. Марійка була одружена, але чоловік покинув її з трирічним сином.
З тих пір вона інколи зустрічалася з чоловіками. Дарина теж майже вийшла заміж, але її обранець раптом відїхав до Німеччини з іншою жінкою, не залишивши жодних пояснень.
Ну і хай собі котиться, як сир у маслі, сказала вона тоді, хоч і була розчарована, адже на місці тієї іншої мала бути вона сама.
Оксана була гарна й жвава, часто міняла чоловіків, але так і не зробила серйозного кроку. Жила одна неподалік від роботи, їздила на авто єдина з подруг мала права.
Марійка не була красунею, але в ній була якась особлива привабливість. Хоча Дарина й Оксана потиху вважали її «сірою мишкою».
У пятницю, після роботи, подруги розійшлися, а Дарина нагадала:
Завтра субота, умови залишаються!
Так-так! весело відповіла Оксана, але Марійка раптом мовчала.
Дарина накрила стіл після обіду, зранку прибралася й заскочила до супермаркету. Купила улюблені шоколадні пряники та ще дещо
Оксана й Марійка прийшли разом, обидві приїхали на авто подруги. Вони розташувалися біля столу, сміялися, раділи, пили вино Хоча Марійка лише торкнулася келиха.
Що це ти? здивувалася Оксана. Чому не пєш?
Пробачте, дівчатка але я не можу. Сьогодні в мене побачення з Борисом, вибачливо сказала вона.
З Борисом?! очі подруг округлилися.
Так. А що?
Нічого просто ти нічого нам не розповідала, промовила Дарина.
Я й сама не знала, що вийде, чесно зізналася Марійка. Вчора ввечері він подзвонив і запросив.
То навіщо ти прийшла? Могла ж передзвонити, розгубилася Оксана.
Я йому сказала, що ми зустрічаємось і хотіла вас познайомити Даринко, пробач, але я дала йому твій адрес. Він заїде за мною.
Ну й добре! Хоч побачимо, що за фрукт твій Борис, сміялася Дарина.
Вона їла пряники й дивилася на Марійку, яка крутила волосся плойкою. Оксана теж мовчала.
Даринко, у тебе є лак для волосся? Я забула взяти з дому.
Так, у ванній.
Дарина й Оксана були певні, що роман Марійки триватиме недовго. Вона завжди так спершу закохується, а потім швидко розчаровується. Та й чоловіки їй траплялися несерйозні.
Дівчатка, як зачіска? Хвилююся
Нормально, відповіли обидві. Та чого ти так метушишся? додала Оксана. Невже той Борис такий красенюк?
Марійка посміхнулася й вийшла підправити макіяж.
Не розумію, як вона знайшла когось Соромязлива, вже сорок шість, а поводиться, як дівчинка, проворчала Оксана. Якщо Борис такий самий, то взагалі жах
Раптом дзвонить дверовий дзвінок. Дарина підскочила й засміялася:
Зараз перевіримо! Оксана й Марійка вийшли з ванної.
Вітаю, почувся приємний чоловічий голос. Він тримав три букети квітів. Жінки оніміли.
Чоловік років пятдесяти, високий, з легким просивінням на скронях, посміхнувся Марійці:
Ти готова? потім звернувся до Дарини й Оксани: А це вам.
Дарина майже витріщила очі, Оксана також була вражена. Він був не лише гарним, але й витонченим.
Борис, представився він. Подруги теж назвалися.
Оксана відсунула Дарину й запросила Бориса до кімнати:
Заходьте! У нас невеличкі посиденьки, може приєднаєтесь?
Дякую, але якось іншим разом, ввічливо відмовився він.
Дарина подумала: *Ну й навязлива ж ти, Оксано* А вголос сказала:
Борисе, можу налити вам соку?
Було б чудово.
Він випив половину й поставив склянку. Потім обійняв Марійку за плече:
Радий познайомитися з вами. Ну що, йдемо?
Вони пішли.
Коли щаслива Марійка йАле Дарина й Оксана так і не змогли зрозуміти, як їхня “сіра мишка” знайшла справжнє щастя.
