Одружуся з першою зустрічною. Заможний холостяк обрав дівчину зі шрамами біля траси
Роман Коваленко обожнював свою лоджію. Особливо у п’ятничні ранки, коли місто внизу ще досиджувало останні години в офісах, а він, вільний та успішний керівник банківського відділу, вже передчував вихідні. Повітря пахло озоном після нічного дощу та липовим цвітом. Роман ковтнув охолоджену каву й поглянув на акуратно складений у кутку рибальський інвентар. Новенький спінінг, блискуча котушка, ящик з воблерами — його особиста гордість.
У кишені задзвенів телефон. Мама.
— Так, мамо, привіт, — відповів він, посміхаючись.
— Ромашко, ти сьогодні заїдеш? Я пиріжків із капустою напекла, твоїх улюблених.
— Заїду, звісно. Але ненадовго, ми з хлопцями на дачу, на озеро.
— Знов на свою рибалку? — у голосі Надії Дмитрівни почулася звична суміш тепла й легкого докору. — Хоч би дівчину з собою взяв, познайомив. Тридцять два роки, сину.
— Мамо, ну ми ж сто разів про це говорили. Як тільки знайду — так одразу. Усе, цілую, скоро буду.
Він поклав трубку й зітхнув. Ця «рибалка» була їхньою священною традицією з друзями. Дача Олеся біля озера, шашлики, лазня й довгі розмови біля багаття. Олесь і Андрій, його найкращі друзі з університету, давно й міцно були одружені. У Олеся вже росла донька, Андрій чекав первістка. І щоразу їхні «сімейні» чоловічі вихідні починалися з одного й того самого.
— Ну що, останній холостяк нашого братства, готовий до капітуляції? — підморгнув Андрій, коли вони завантажували речі в багажник Романового позашляховика.
— Відбивається наш сокіл від весільних пут, як може, — регочучи, похлопав його по плечу Олесь. — Усіх наречених розігнав.
Роман лише усміхнувся. Він не відбивався. Він чекав.
— Я одружуся, хлопці, тільки за великої любові, — сказав він серйозно, коли вони вже виїжджали з Києва. — Отак, щоб раз — і зрозумів: це вона. Щоб бути з нею цілим, дихати в унісон.
— Ох, Романе, ну ти казкар, — протягнув Андрій із заднього сидіння. — Такого не буває. Це все у дівочих романах. Фей не існує.
— А я вірю, що існують, — вперто відповів Роман, дивлячись на дорогу, що тікала вдалину.
***
На дачі, після лазні та першої порції шашликів, суперечка розгорілася з новою силою. Місцеві дівчата з селища, що проходили повз їхню ділянку, кокетливо поглядали на трьох симпатичних городяків.
— А давай перевіримо твою теорію про «єдину» на практиці? — хитрОднак, коли перша жінка з сумкою картоплі пройшла повз, Роман, зустрівши її погляд, несподівано усміхнувся і опустив очі – а друзі, регочучи, вже штовхали його до машини, щоб виконати угоду.
