Єва прогулюючись парком, час від часу второпувала де вона є, і робилась дуркувато щасливою, посміхаючись перехожим. Її близькі та знайомі часто надзвонювали, надсилали смс, адже вони не розуміли як вона все покинула та ось так просто пішла. Останні три дні були по-справжньому щасливі для неї… вона не хотіла бачити ні чоловіка, ні сина, яким потрібні були від неї чисті сорочки та шкарпетки… Ні дочка з онуками якій потрібно було залишити їх бабусі та відійти по своїх справах. Їй насправді було шкода саму себе, не хотіла Єва так провести своє життя, обходжуючи всіх довкола.
І знову ранок…кабінет… сонце зійшло над горизонтом, маленький промінчик торкнувся її обличчя і Єва посміхнулася йому, радісно зустрічаючи день.
В кабінет тихо зайшов Микола Йосипович усміхнувся і з такою ніжністю тихо промовив: “Люба, сьогодні ми йдемо з тобою в театр! Я дістав квитки на чудовий спектакль”.
Ніжно обійняв за плечі, поцілував… і сказав тихенько : “Ніяка відмова не приймається… А ще я дуже хочу щоб ти стала моєю дружиною!” Тут Єва зніяковіла дещо, але недовго вагаючись відповіла “Так!”…
І почалося у Єви нове, сповнене ніжності та турботи життя. Кожен ранок був не схожий на інший, і вже не вона готувала сніданок, а їй приготували та ще й з такою любов’ю… Єва в свої 50 відчула нарешті себе не тільки потрібною, а й коханою та бажаною…
Раніше вона вставала перша за всіх, мусила приготувати сніданок чоловіку і сину, надати свіжий одяг, завернути обід кожному із них, погодувати онуків, поки дочка приводить себе в порядок, внуків завести в дитячий садок і бігти на роботу, з якої нещодавно думала звільнятися через велику купу домашніх обов’язків… Ввечері… а що ввечері як завжди магазини з продуктами, знову готувати вечерю, прання і т д . до безкінечності.
А ось теперішнє життя Єви нагадувало казку. У магазини вона ходить з Михайлом і не на розпродажі або у магазини з пошуком акційних товарів, а у хороші та дорогі магазини. Теперішній чоловік Єви не економить на дружині, а кожен раз її чекає приємний сюрприз та подарунок. Він намагається вгодити дружині та зробити їй приємно…
І здається на десять років помолодшала, має чудову роботу, від якої отримує задоволення, а головне це розумна, любляча, турботлива людина поруч. Дуже шкода що її шлях ніхто з рідних не зрозумів і не спілкується з нею наразі, ні колишній чоловік, ні син. Тільки дочка та внуки час від часу спілкуються з Євою і здається їхні стосунки налагоджуються. І дочка радіє навіть за маму, тільки вона і розуміє, певне тому що розуміє складну жіночу долю…
Будьте щасливі та кохані!
