«Годі, все, йду! Скільки можна! Дитина, вічні її потреби, допоможи, допоможи а я хочу життя, як колись!
Я працюю! Хочу повернутися до рідної дружини, жінки а зараз заскочу до товариша, потім знайду молоду ех» сидячи за кермом, Сергій нервово затягувався цигаркою, думаючи, що сьогодні поставив крапку у своїх стосунках з дружиною.
Їхня історія стара, як світ. Познайомилися, закохалися без памяті, пристрасть, забули про обережність і через кілька місяців вона показала дві смужки.
Звісно, народжуй, разом упораємось, впевнено сказав Сергій, а всі тітоньки й дядьки згодно кивали: «Допоможемо, лише давайте онуків!»
Потім весілля, чекання, щасливі сльози син! І все безтурботне життя скінчилося. Дружина перетворилася на квочку: невиспана, неухайна, вічні клопоти з дитиною, її постійне: «Допоможи!»
Куди ділась його дівчина? Рідні раптом зникли вони лишилися самі на самі з батьківством.
Я не готовий! сьогодні вигукнув Сергій дружині й грюкнув дверима перед її обличчям, коли вона тримала дитину на руках.
Різкий скрегіт гальм перед машиною раптом постала похила тінь.
Ти що, жити набридло?! вискочивши з авто, Сергій підбіг до незнайомця.
Чоловік у плащі випрямився, глянув на нього старезними очима й прошепотів:
Так.
Не чекаючи такої відповіді, Сергій зніяковів:
Діду, вам допомога потрібна?
Я не хочу більше жити.
Що ти видумував? Давай, я тебе відвезу додому? Розкажи, може, щось пораджу? Сергій взяв старого за руку й обережно посадив у машину.
Ну, розповідай, діду, він знову закурив.
Довга історія.
А я не поспішаю.
Старий уважно подивився на нього, потім на фото, що висіло на дзеркалі.
Пятдесят років тому я зустрів дівчину. Одразу закохався, все забурхало, не встигли озирнутися вже сімя, дитина, син Здавалося б, ось воно, щастя!
Але мені хотілося, щоб усе було, як раніше: кохання, пристрасть. А дружина втомлена, дитина мала, побут, робота Я на неї все звалив, не допомагав.
Знайшов на роботі іншу дружина дізналася розлучилися. З тією жінкою нічого не вийшло, але мені було байдуже: «Гуляю, не хочу!»
А вона вийшла заміж знову, зацвіла, син вітчима татом кличе, а мені все одно.
А ви що? нервово запалюючи другу цигарку, спитав Сергій.
Я? Догулявся. Ні сімї, ні дружини, ні дітей. А сьогодні синові пятдесят пішов привітати, та не впустили. Старий заплакав. Сам винен. Каже: «Ти мені не батько, іди гуляй далі».
Діду, куди тебе везти? Сергій почав барабанити пальцями по керму.
Та я тут живу, їдь, не турбуйся старий вийшов і попрямував до хмарочоса поруч.
Сергій дочекався, поки той зайде в підїзд, постояв хвилину й розвернув авто. Заїхав у магазин, купив квіти.
Пробач мені увійшовши додому, він став навколішки перед заплаканою дружиною. Відпочинь, любий.
Взяв сина на руки, пішов у кімнату, гойдаючи, заспівував хрипко: «Котику сірий, котику білий»
Здивована дитина швидко заснула, поклавши долоню на татове серце, що бешкетно калатало. Сергій з ніжністю подивився на сина: «Я хочу бачити, як він росте. Хочу почути: «Тату»
Знову рятував «утопаючих»? з посмішкою зустріла стара жінка свого чоловіка. Той, усміхаючись, вішав плащ.
Так, треба ж комусь навчати молодих мудрості.
І як, допоміг?
Сам колись такий був
Ходімо вечеряти. До речі, памятаєш, що завтра до сина на ювілей? Жодних «утопаючих»! дружина любязно погладила його по плечу.
Як можна забути? Пятдесят років нашому спадкоємцю, нашому щастю! обійнявши її, старий пішов на кухню, посміхаючись
Ось така історія. Хочете вірьте, хочете ні. Пишіть у коментарях, що думаєте.
Тисни «Подобається» і отримуй найкращі пости у Facebook ↓
