«Досить, годі! Скільки можна? Дитина, її постійні «допоможи, допоможи» А я хочу життя, як колись! Хочу близькості, тепла Зараз до друга заскочу, потім знайду собі молоду» сидячи за кермом і прокручуючи в голові сьогоднішню сварку з дружиною, Богдан Ковальчук нервово затягувався цигаркою.
Їхня історія з Олесею була класичною: зустрілись, закохались, запалали пристрастю, забули про обережність і через кілька місяців вона показала йому тест із двома смужками.
«Звичайно, народжуй, разом упораємось», сказав тоді Богдан, а всі тітки й діди в один голос закивали: «Та ще й допоможемо, лиш онуків даруйте!»
Потім весілля, чекання, щасливі сльози син! І все Радісне безтурботне життя скінчилось. Олеся перетворилась на «квочку»: невиспана, без часу на себе, постійні клопоти з дитиною, її нескінченні: «Бодь, допоможи!»
Куди поділась його дівчина? Рідні швидко відступили вони залишились самі наодинці зі своїм батьківством.
«Я не готовий до цього!» випалив Богдан сьогодні дружині й грюкнув дверима перед її обличчям, залишивши її саму з немовлям.
Різкий скрегіт гальм перед машиною раптом постала похила фігура.
«Ти що, жити набридло?!» вискочивши з авто, Богдан підбіг до незнайомця.
Чоловік у старому плащі випростався й глянув на нього вицвіклими очима.
«Так.»
Богдан зніяковів:
«Діду, вам допомога потрібна?»
«Я не хочу більше жити.»
«Ну, що це ви? Давайте, я вас відвезу додому? Розкажіть, може, чим допоможу?» взяв старого під руку й повів до машини.
«Ну, розповідайте», Богдан знову закурив.
«Довга історія.»
«А я не поспішаю.»
Старий подивився на нього, потім на фото, що висіло на дзеркалі.
«Пятдесят років тому я зустрів дівчину. Любов з першого погляду, швидкі стосунки Не встигли озирнутись а вже й дитина, син, сімя. Здавалось би, ось воно щастя!»
«Але мені хотілось, як раніше пристрасті, легкості. А дружина втомлена, дитина не дає спати, побут, робота Я все на неї звалив, не допомагав.»
«Знайшов собі іншу на роботі. Дружина дізналась розлучення. З тією жінкою нічого не вийшло. Ну й добре гуляв, скільки хотів.»
«А вона знову вийшла заміж, розквітла. Син вітчима татом кличе, а мені все одно.»
Богдан нервово витягнув нову цигарку:
«А ви що?»
«Я? Догулявся. Ні родини, ні дружини, ні дітей. А сьогодні сину пятдесят пішов привітати. На поріг не пустив.» голос старця затремтів. «Каже: «Ти мені не батько. Іди гуляй далі.»»
«Діду, куди вас відвезти?» Богдан застукав пальцями по керму.
«Та я тут живу, їдь собі, не турбуйся» старий вийшов і поплелись до хрущовки біля дороги.
Богдан дочекався, поки той зайшов у підїзд, потім розвернувся й поїхав у супермаркет. Купив квіти.
«Пробач мені» увійшовши додому, він став навколішки перед Олесею, що ридала. «Відпочинь, люби
Тисни «Подобається» і отримуй найкращі пости у Facebook ↓
