Моя донька повернулася додому після тридцяти років шлюбу без речей, з однією лише сумкою. Хто ж тоді знав, що так все буде.
Надія тоді тільки почала навчатися в університеті. Нам дуже важко доводилося працювати для того, щоб оплачувати навчання доньки, але ми з дружиною вважали, що таким чином забезпечимо їй краще майбутнє. Мені зовсім не хотілося, щоб вона все життя була або домогосподаркою або працювала десь на важкій роботі.
Але сталося що не чекалося. Надія закохалася в місцевого багатія та вирішила покинути навчання. Казала, що ми можемо більше не гнути спину заради того, щоб дати їй освіту, вона влаштує своє життя за допомогою заміжжя. Скільки ми не вмовляли доньку, скільки сліз не пролила її мати, все одно донька стояла на своєму. Хочу заміж і все.
От тільки її наречений Макар примусив Надію підписати шлюбний договір за умовами якого у разі розлучення Надія не матиме права на майно нажите в шлюбі. Донька була готова на все тільки б вийти заміж за коханого хлопця та без роздумів підписала той документ.
Тридцять років вона прожила наче у казці: шопінг, салони краси, все, що вона хотіла падало до ніг. Донька жодного дня не працювала. Займалася веденням домашнього господарства і все. З часом ми перестали хвилюватися за доньку. Надія рідко нас провідувала, але ми часто спілкувалися через телефон. Донька розповідала, що чоловік їй вірний та дуже добре до неї ставиться.
Останній раз ми з нею бачилися на похороні дружини. А потім Надія приїхала назовсім. Вся в сльозах, з однією лише сумкою. Сказала, що Макар заборонив їй взяти більше, бо все, що вона мала, було куплене за його гроші.
Я запитав у доньки що сталося, а вона розплакалася. З’ясувалося, що в той час, коли ми ховали мою дружину, її благовірний кувиркався зі своєю секретаркою на їх подружньому ліжку. Вони так захопилися один одним, що втратили лік часу. Надія приїхала в розпал веселощів. Макар замість того, щоб виправдатися, вказав їй на двері. Донька залишилася ні з чим, з однією лише сумкою, в якій були її документи та копійки, які Макар виділив їй на прожиття.
Нічого, крім ведення домашнього господарства, Надія не вміла. У свої 48 років вона залишилася без чоловіка, роботи, освіти та грошей.
Ніхто не передбачив цю ситуацію. Надія була повністю залежна від свого чоловіка та, втративши Макара, вона втратила абсолютно все. Юристи лише розводили руками, адже надія в день весілля сама позбавила себе всього, на що можна претендувати в разі розлучення: будинок, квартира, автомобіль. Тепер коханка Макара всім цим користуватиметься, а Надії нічого не залишалося як повернутися назад у село.
Тепер донька вчиться жити заново, а Макар вийшов сухим з води так ще й має собі нову жінку. Очевидно, вимагаючи від Надії підписати шлюбний контракт, він заздалегідь передбачив цю ситуацію. Не відомо скільки він вже зустрічається зі своєю секретаркою та скільки б ще часу він дурив мою доньку, якби правда не випливла назовні.
Шкода, що з Надією таке сталося та вона свого часу не послухала нас. Інакше вона не потрапила б у таку ситуацію.
