Коли Віталій із Танею одружилися, батьки чоловіка купили їм квартиру. Купували меблі електротехніку. Обставили квартиру повністю. Молодим лишилося зайти й жити. Добре жили. Але вже сім років, а діток немає. До лікарів не зверталися, ще рано. Як говорила бабуся, всьому свій час. Тому надію не втрачали. Нарешті довгоочікувана донечка народилася. Тато з мамою в новонародженій Оленці нарешті відчули, що таке повноцінна сім’я.
Гарно жили, але чим далі, тим більше помічала Таня, що чоловік віддаляється. До Оленки добре ставиться, але додому приходить пізно, з дружиною майже не розмовляє. А тут іще подруга нашептала. Що бачила Віталія з якоюсь дівчиною. Йшли вулицею по під руку, нікого не соромлячись. Не стерпіла дружина, стала допитуватися, з ким та чому? Сварки виникали на кожній хвилині. Віталій говорив, що в нього нікого немає, але Таня його не чула.
Таке життя набридло обом. Дружина заявила, що розлучається і залишається жити у квартирі. Адже вона з дитиною. А Віталій нехай шукає собі житло. Та у їхні сварки вмішалася свекруха, Надія Іванівна. Річ у тім, що квартира належить їй. Тому вона пішла до юриста, щоб дізнатися, як бути з квартирою? Там дізналася, що квартира її, і їй вирішувати, кого залишити у квартирі, а кого ні.
Надія Іванівна прийшла до дітей і сказала все, що думає:
– Якщо вирішили розлучитися, то ваше рішення. Але в такому разі з квартири з’їжджаєте всі. Записана на мене і мені розпоряджатися. Розлучитеся, тут житиме менший син зі своєю дружиною. А ви йдіть собі, шукайте щось інше.
Віталій і Таня помирилися і залишилися жити у квартирі. Але від тих пір Таня там нічого не робить. Звичайно, їсти варить, пере, прибирає. Але у квартиру свої гроші більше не вкладає. Говорить, якщо квартира нам не належить, то в ремонти й меблі, які задумали міняти, вона свої гроші вкладати не збирається. Навіщо їй те? Буде своя квартира, тоді й вкладатиме.
Ось така ситуація. А хто з них правий, хто ні, не зрозуміло.
