Слишком багато турботи
Ганна прокинулася від запаху смаженої цибулі та дивного дзвону. У кімнаті було темно, але за стіною брязкали каструлі, і щось бурчало.
О шостій ранку, серйозно? прошепотіла вона, натягуючи халат.
На кухні, у червоному фартуху з написом «Королева кухні», стояла свекруха Тетяна Іванівна. Вона спритно перевертала котлети на величезній пательні, голосно приспівуючи «Червону руту».
Доброго ранку, Ганнусю! весело сказала вона, не обертаючись. А я от вирішила всіх пригостити котлетками! Домашні! Без хліба, як любить Віктор!
Віктор спить, спробувала посіятися Ганна. І я теж спала. Сьогодні субота.
Та годі тобі, дитинко! Хто рано встає, тому йому Бог дає! Я от з пятої вже не сплю: встала, умилася, побігала по подвірю зарядка, знаєш, корисна. А потім думаю треба ж усіх нагодувати!
Ганна повільно налила собі кави. Поки робила перший ковток, на кухню ввірвалася її мати Надія Степанівна у спортивних легінсах і з килимком для йоги під пахвою.
Галю, доброго ранку! Ти ж не забула? Сьогодні ми йдемо на пілатес!
Надіє Степанівно, усміхнулася Тетяна Іванівна з тонкою нотою отрути, ви вже повернулися?
Так! бадьоро відповіла Надія. Пробіглася по району, подивилася, де свіжа зелень, і знайшла студію йоги! До речі, Таню, котлети зранку це занадто. Ви знаєте, скільки там жиру?
А ви б спочатку спробували, перш ніж критикувати, свекруха зробила крок уперед. Там куряча грудка, жодного жиру. Та й Віктор їх з дитинства любить, я йому що суботу такі готую.
А Галя не їсть смажене! різко сказала Надія. У неї шлунок слабкий, я її з малечку тільки на парі готувала.
Ганна сховала обличчя в долоні.
Це пекло. Домашнє пекло.
Ввечері у ванній сталася сцена номер два.
Чому моя мочалка на підлозі? скрикнула Тетяна Іванівна з ванни.
Може, тому що ви своєю мочалкою зкинули всі інші? не залишилася у борзі Надія Степанівна.
Я? У мене все акуратно! Це ваші скляночки скрізь! Я й унітаз відкрити не можу там ваші баночки!
Це лікарські трави для обличчя!
Це сміття, Надіє Степанівно! Сміття!
Ганна закрила ноутбук. Працювати було неможливо.
Вікторе, тихо сказала вона чоловікові. Нам треба поговорити.
Зараз не час, відмахнувся він. У мене турнір, ми у фіналі.
Вікторе, Ганна підвелася, або ми говоримо, або я переїжджаю у сарай.
Він поставив джойстик на паузу й зітхнув:
Про що?
Про те, що в нашому домі живуть дві жінки, і кожна вважає, що це її кухня, її ванна і її ти.
Ну, це ж тимчасово…
Це вже третій тиждень, промовила крізь зуби Ганна. Я перестала пити каву зранку, бо на кухні війна. Не можу сходити у ванну, бо унітаз захоплений кремами. Вчора твоя мама переклала мої книжки за розміром. Моя мама скасувала наш Netflix, щоб дивитися «Танці з зірками».
Але ж вони хочуть як краще…
Так, Ганна підвелася. Завтра вони спалять одна одну на багатті з моїх улюблених романів.
Наступного ранку відбулася велика битва.
Тетяна Іванівна почала готувати «фірмовий борщ». Надія Степанівна, дізнавшись про це, дістала свою шпигунську козирну карту «овочевий суп без солі та жиру». Обидві жінки паралельно почалиІ тільки коли вже всі втомилися і змовкли, Ганна зрозуміла, що саме в цих маленьких війнах і кричатих примиреннях криється справжнє тепло родинного дому.
