Занадто багато турбот
Соня прокинулася від запаху смаженого сала та дивного дзюркотіння. У кімнаті було темно, але за стіною греміли каструлі, а щось кипіло.
О шостій ранку, серйозно? прошепотіла вона, натягуючи халат.
На кухні, у червоному фартуху з написом «Королева варення», стояла свекруха Тетяна Іванівна. Вона спритно перевертала сирники на величезній пательні, при цьому голосно підспівуючи «Червона калина».
Доброго ранку, Сонечко! весело промовила вона, не обертаючись. А я ось вирішила вас усіх пригостити сирниками! Домашніми! Без борошна, як Ігор любить!
Ігор спить, намагалася посміхнуся Соня. І я теж спала. Сьогодні неділя.
Та годі тобі, доню! Хто рано встає, тому Бог дає! Я ось від пятої на ногах, умилася, пробіглася по подвірю зарядка, знаєш, корисна. А потім думаю треба ж усіх нагодувати!
Соня повільно налила собі кави. Поки робила перший ковток, у кухню ввірвалася її мати Надія Степанівна у спортивних легінсах та з килимком для йоги під пахвою.
Соню, доброго ранку! Ти не забула? Сьогодні ми з тобою йдемо на пілатес!
Надіє Степанівно, посміхнулася Тетяна Іванівна з тонкою ноткою іронії, ви вже повернулися?
Так! бодро відповіла Надія. Я пробіглася по району, подивилася, де можна купити свіжу зелень, і знайкла студію йоги! До речі, Тетяно, сирники зранку це занадто. Ви знаєте, скільки в них жиру?
А ви б спробували, перш ніж критикувати, свекруха зробила крок уперед. У них сир, жодного зайвого жиру. До того ж Ігор їх з дитинства любить, я йому такі щонеділі смажила.
А Соня не їсть смажене! різко сказала Надія. У неї шлунок ніжний, я її змалечку тільки на парі готувала.
Соня сховала обличчя в долоні.
Це пекло. Домашнє пекло.
Ввечері в ванній відбулася сцена номер два.
Чому моя мочалка лежить на підлозі? скрикнула Тетяна Іванівна з ванни.
Може, тому що ви своєю мочалкою скинули всі інші? не залишилася в боргу Надія Степанівна.
Я? У мене все акуратно! Це ваша косметика скрізь стоїть! Я дверцята відкрити не можу там ваші баночки!
Це лікарські трави для обличчя!
Це сміття, Надіє Степанівно! Сміття!
Соня закрила ноутбук. Працювати було неможливо.
Ігоре, тихо промовила вона чоловікові. Нам треба поговорити.
Зараз не час, відмахнувся він. У мене турнір, ми у фіналі.
Ігоре, Соня підвелася, або ми говоримо, або я переїжджаю до сараю.
Він поставив джойстик на паузу й зітхнув:
Про що?
Про те, що в нашому домі живуть дві жінки, і обидві вважають, що це їхня кухня, їхня ванна і їхній ти.
Ну, це тимчасово…
Це третій тиждень, промовила крізь зуби Соня. Я перестала пити каву зранку, бо на кухні війна. Я не можу сходити до ванни, бо унітаз захоплений кремами. Учора твоя мама переставила мої книжки за зростом. Моя мама скасувала наш Netflix, щоб дивитися «Танці з зірками».
Але вони ж хочуть як краще…
Так-так, підвелася Соня. Завтра вони спалять одна одну на багатті з моїх улюблених книжок.
Наступного ранку відбулася велика баталія.
Тетяна Іванівна почала готувати «фірмовий борщ». Надія Степанівна, дізнавшись про це, дістала свою шпигунську козирну карту «овочевий суп без солі та жиру». Обидві жінки одночасно почали різати капусту.
Мій борщ Ігор завжди їсть. З хлібом і сметаною! голосно заявила Тетяна.
Бо ви його з дитинства так привчили! парирувала Надія. А в тридцять років треба їсти по-людськи! Здоровя дорожче за смак.
А маОльга глянула на поріг, де вже стояла бабуся Ігоря з валізою, і зрозуміла, що тепер їхній будинок це справжній жіночий козацький курінь.
