– Яка це манера їсти з телефоном у руках?! Або прибери телефон, або виходь з-за столу! — в черговий раз закричав Олексій на пасинка.
– Я хочу і їм з телефоном! А тобі яке діло?! Ти мені взагалі ніхто… — зірвався десятирічний Костя.
– Що ти сказав?! Я поки що в цій квартирі господар, будь люб’язний, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки не смів дерзити! — розгнівано прогримів Олексій, а Костя вибіг із-за столу і грюкав дверима в свою кімнату.
– Ну що ви знову не поділили? Я вже навіть спокійно помитися не можу, ви відразу чіпляєтеся! Як же я від усього цього втомилася! — з ванної вийшла Наталія — мати Кості.
– Твій син зовсім розбестився! Ніякого виховання! Це твоя вина, між іншим! — у гніві закричав Олексій на дружину.
Наталія зайшла на кухню і сіла на стілець. Жінка зняла з голови махровий рушник, який наділа кілька хвилин тому. Втомлено витерла ним обличчя, подивилася на чоловіка, потім зітхнула і опустила очі…
…У вісімнадцять років Наталія завагітніла від однокурсника. Особливої любові тоді не було. Просто зустрічалися і все… Вона розповіла хлопцеві про вагітність. Він розповів цю історію своїм батькам. А ті дуже швидко відреагували. Вони перевели хлопця в університет на іншому кінці країни, а Наталії дали гроші на аборт.
Відмовлятися від дитини Наталія і не подумала. Вирішила народити і поповнити ряди матерів-одиночок.
– Ой, Наталко! Як же мені тебе шкода! Це я у всьому винна, не дослідкувала. Треба було пояснити тобі. Сама на власному досвіді зрозуміла, що значить виховувати дитину в одиночку. І ти по тій же стежці пішла. Прямо мою долю повторюєш… — нарікала свого часу Світлана Антонівна, мати Наталії.
– Та не впадай у відчай, мам. Ти ж мене виростила, і я зможу. Спочатку візьму рік академічної відпустки, а потім переведуся на заочне. Мільйони жінок так живуть, і я не гірша! Проживемо! — відповідала їй Наталія.
– Ой, проживеш, але це не найкраща доля… Чоловікам адже чужі діти часто не потрібні. А ти з молодих років вже з прицепом!
– Мам, ну вічно ти зі своїми стереотипами. Я просто впевнена, що є на світі той самий чоловік, який здатен полюбити і мене, і мою дитину. — впевнено відповіла Наталія.
– Ну дай-то Боже… — багатозначно відповіла Світлана Антонівна…
…Через дев’ять місяців Наталія народила хлопчика, якого вирішила назвати Костянтином. І далі життя закрутилося з неймовірною швидкістю. Спочатку, як і передбачалося, академічна відпустка в університеті. Потім заочне, робота, сесії, екзамени, пересдачі, хвороби, дитячий садок, дні народження маленького синочка один за одним. Звичайно, виховувати дитину самій Наталії було дуже важко. Спасибі матері, яка не залишила її в трудну хвилину і допомагала, чим могла.
…Наталія вже відвела синочка в перший клас, отримала диплом, влаштувалася на хорошу роботу, але особисте життя так і не влаштувала. Мати в своїх міркуваннях щодо чоловіків з часткою права. Бувало, що за Наталією починали залицятися чоловіки. Одним жінка сама не відповідала взаємністю. А інші, як тільки дізнавалися, що у Наталії підростає син, відразу зникали під різними приводами. Так вона і жила з сином удвох.
– Наталко, ти бачила нового начальника будівельного відділу? Якісний… — запитала колега Лариса грайливим голосом.
– Ні. А що, він золотий? — байдуже запитала Наталія.
– Ну, золотий чи не золотий… Але чоловічок нічого собі! Ось сьогодні буде на загальних зборах, сама його і побачиш. Тоді і зрозумієш, про що я.
У той же день Наталія, як і інші співробітники компанії, познайомилася з новим начальником будівельного відділу. Олексій Сергійович дійсно виявився привабливим молодим чоловіком, спортивної статури, з відмінним почуттям гумору. Він якось особливо швидко вписався в колектив, завів з колегами дружні стосунки, але більше за всіх симпатизував саме Наталії. Її особливе ставлення до себе жінка відчула, здається, з самого першого дня.
Спочатку дбайливий Олексій запропонував випити разом по чашечці кави в обід. Далі — більше: запросив на перше побачення. Наталія погодилася, але для себе вирішила одразу: поки справа не зайшла далеко, треба відразу повідомити про Костю.
Про себе Олексій розповів, що до своїх тридцяти трьох років так і не одружився. До недавнього часу жив з матір’ю. Потім накопичив на помешкання і тепер готовий до шлюбу.
Наталія також розповіла про себе і обережно зазначила, що самостійно виховує сина. Олексій спокійно до цього поставився, розповів, що завжди мріяв про сина. Наталія заспокоилася, і далі їх роман розвивався досить стрімко. Жінка познайомила свого обранця з сином. Всі разом гуляли в парку, ходили в кіно. В цілому, все було непогано. Звичайно, на той момент і Олексій, і Костя поводилися трохи насторожено. Наталія була щиро впевнена, що вони обов’язково подружаться. А в ідеалі — стануть по-справжньому близькими людьми. Як батько і син.
– Наталко, може, ви переїдете до мене? — якось почав Олексій.
– Не знаю, Леш. Я б не проти, але Костя… Йому доведеться змінити школу, а він, напевно, не захоче. — висловила свої припущення Наталія.
– Ну, захоче, не захоче! Ти його розбестила, дорога. Як скажемо, так і буде. Просто потрібно поставити його перед фактом, що переїжджаємо і ти йдеш вчитися в іншу школу. — відповів Олексій.
– Навіть не знаю…
Наталія насправді хотіла переїхати до улюбленого чоловіка, але щось її стримувало, не давало зробити серйозний крок у зовсім нове життя.
Минуло ще кілька місяців. Олексій знову заговорив про переїзд, офіційний шлюб.
– Ну добре, Леш. Я поговорю з Костею. Можливо, якраз за літо переїдемо, і з нового навчального року він піде в школу у твоєму районі.
– Наталко, ми з тобою вже говорили. Чому ти все міркуєш про свого Костю? Давай вирішимо це питання між нами, а його просто поставимо перед фактом. Він всього лише дитина, і не йому вирішувати, де і з ким жити. — наполягав на своєму Олексій.
– Леш, я так не можу. Це мій син, у нього ж всі друзі в цій школі, секція. Я все ж таки поговорю з ним.
До майбутньої розмови з сином Наталія готувалася досить довго. Але одного разу в суботу все ж вирішила підняти цю складну тему.
– Костю, а як ти дивишся на те, щоб ми з тобою навсім переїхали до дядька Олексія?
– А навіщо? — недоумка запитав десятирічний хлопчик.
– Ну, розумієш, ми з ним любимо один одного, одружимося і будемо жити як одна сім’я.
– Може, тоді я краще до бабусі переїду? — розгублено перепитав Костя.
У повітрі звисла коротка пауза.
– Ні, синочок. Чому до бабусі? По-перше, я хочу бачити тебе кожен день. А, по-друге, бабуся вже не така молода, а з тобою потрібно й уроки вчити, і щось приготувати. Ні.
Наталія відчувала, що Костя не дуже хоче переїжджати. Внутрі у неї боролися два почуття. З одного боку, вона любила Олексія, хотіла жити з ним в одній квартирі, разом засинати і прокидатись. З іншого боку, жінка щиро любила сина і не хотіла псувати з ним теплі довірливі стосунки.
– Наталко, заяву в РАЦС ми подали, давай тепер вирішимо по даті переїзду. Мені здається, що чим швидше це відбудеться, тим краще.
– Леш, я поговорила з Костею. Мені здається, що він якось віднісся… — Наталія не встигла завершити фразу, тому що Олексій перебив її.
– Наталко, давай я за ним заїду після школи і поговорю по-мужськи. Ти просто дуже його розбестила. Який він у тебе, як дівчинка: поїду, не поїду…
– Ну спробуй… — з побоюванням погодилася Наталія.
Ввечері Олексій повинен був привезти Костю додому. Наталія в той вечір дуже переживала. Глибоко в душі вона щиро сподівалася, що все пройде гладко, і Олексію вдасться переконати сина в переїзді. Наталія приготувала смачну вечерю. Але, судячи з того настрою, в якому приїхали Олексій і Костя, розмова в них не вийшла.
– Наталко! Твій син — абсолютно невихований хлопець! — практично з порога заявив Олексій.
– З чого такі висновки? — запитала Наталія, проводжаючи поглядом Костю, який поспішив відразу піти в свою кімнату.
– З чого такі висновки? Ти ще питаєш?! Так він влаштував таку істерику! Він хлопець, а гірше будь-якої дівчинки! Переїжджаємо і все! А то дивись, веревки з тебе в’є! Але я його перевиховаю і зроблю з нього нормального хлопця!
– Давайте вечеряти. — запропонувала Наталія.
Олексій вже сидів за столом, чекали тільки Костю, який досі не виходив зі своєї кімнати.
– Костю, синочок, іди вечеряти. — крикнула Наталія, не виходячи з кухні.
– Не хочу. — відповів Костя.
– Ну ти давай ще нюні свої розпускай! Чесне слово, як баба якась! Лет уже немало, а все соплі жуеш. На фортепіано ходиш! Поруч з моїм домом секція боксу є, туди і будеш ходити замість своєї музичної школи. — грізно підсумував Олексій.
– Я краще буду у бабусі жити, ніж з тобою! — крикнув Костя, Наталія по голосу зрозуміла, що він плаче.
– Ніякої тобі бабусі. Жити будемо всі разом, і крапка…
…Наталія і Костя переїхали до Олексія. З тих пір спокійне життя Наталії закінчилося, тому що скандали в квартирі спалахували буквально щодня.
– Яка це манера їсти з телефоном у руках?! Або прибери телефон, або виходь з-за столу!
– Хочу і сиджу в телефоні! А тобі яке діло?! Ти мені взагалі ніхто… — зірвався десятирічний Костя.
– Що ти сказав?! Я поки що в цій квартирі господар, будь люб’язний, поважай мене і слухай! Я батькам у твої роки не смів дерзити!
– Ну що ви знову не поділили? Я вже навіть помитися не можу, ви відразу чіпляєтеся!
– Твій син зовсім розбестився!
Костя вийшов із-за столу, не доїв свою порцію.
– Наталко, може, і справді його до твоєї матері відправимо? — запропонував Олексій.
– Ні, Леш. Я хочу, щоб мій син жив з нами.
– Ну тоді я його путівку завтра здам. Не хочу терпіти його хамство у відпустці, та й покарання він повинен хоч яке-небудь отримати за свою поведінку. Отже, не поїде до моря в рамках профілактики.
– Леш, та ти що? Я без сина нікуди не поїду! — заявила Наталія.
– Нічого з ним не станеться, посидить з твоєю матір’ю і подумає.
– Леш, а якщо б це була твоя дитина, ти б вчинив так само?! — несподівано запитала Наталія.
– Зараз мова не про наших спільних дітей, а про Костю.
– Ні, Леш, я без сина нікуди не поїду. Тим більше, що ти говорив, що завжди мріяв про сина і не проти дітей.
– Я не думав, що це буде саме так! — заявив Олексій.
Наталія дійсно відмовилася їхати у відпустку без сина. Олексій образився, кілька днів ночував у матері.
Якось ввечері у Наталії задзвонив мобільний. На екрані висвітлився номер свекрухи.
– Так, Ірино Володимирівно.
– Наталю, що ти таке вытворяєш? — з ходу почала свекруха.
– А що сталося?
– Ти збираєшся заміж і вже перечиш своєму майбутньому чоловікові?! Олексій кілька днів живе у мене, у свою квартиру повернутися не може!
– Якщо ми йому заважаємо, то можемо переїхати. Чому ж він сам-то не зателефонував?
– Досить тобі овечкою прикидуватися! Радій, що тебе такий чоловік з прицепом взяв, а ти ще й права качаєш! — випалила свекруха.
– До побачення. Завтра Олексій може повертатися в квартиру. Нас тут не буде до вечора. — Наталія поклала трубку.
Після цієї розмови вона зібрала речі. Ввечері вони вже були у своїй квартирі. Потім Олексій телефонував, намагався налагодити взаємини, але Наталія відмовилася від продовження роману. Заяву з РАЦСу вона забрала.
– Ну і живи все життя зі своїм синком! — на прощання заявив їй Олексій.
– І буду. — відповіла Наталія і назавжди видалила номер Олексія, а потім і роботу зменила.
Ось така не зовсім удачна сімейна історія. Хоча ще незрозуміло, кому в цій історії повезло…
