Риті було 17, коли вона вперше стала матусею. Маленька донечка дивилася на неї своїми круглими від подиву оченятами й ще не знала, який цей світ темний та жорстокий. Батьки Надійки відмовився від неї, коли Рита повідомила про свій цікавий стан. Сказав лише, що це не його проблеми, а дівчина сама винна, що була така необережна.
Добре, що батьки Риту підтримала та не змушували позбавлятися від дитини. Вони переоформили на дочку стареньку бабусину квартиру й попередили, що настав час братися за голову та думати про краще майбутнє для Надійки. Рита так і зробила. Працювала на двох роботах, часто відмовляла собі в усьому, зате Надійка мала все, що тільки потрібно дитині.
Коли дівчинка пішла до школи, Риті легше не стало. Вона продовжувала важко працювати, щоб оплачувати донечці гуртки та спортивні секції, а у старших класах ще й репетиторів. Так за турботою про дитину, жінка геть забулася про себе. Коли Надійка була у випускному класі, то познайомилася з Ігорем. Він уже був студентом й обіцяв Наді казкове життя. Довірлива дитина слухала, розвісивши вуха й вірила кожнісінькому слову.
Настав час про все розповісти матері. Надя не запитувала, вона ставила Риту перед фактом, що збирається після здачі ЗНО переїжджати у місто до свого хлопця. Вона так вирішила й відмовляти її немає сенсу. Рита дуже боялася, щоб дочка не повторила її долі, але перечити не стала. Попросила лише бути обережною.
Залишившись одна у порожній квартирі, жінку охопив смуток. Мабуть, саме тому, Рита погодилася на стосунки з одним своїм залицяльником. Він уже довгий час проявляв до неї знаки уваги, але Маргарита його майстерно ігнорувала. Надя довго з Ігорем не нажила. Не змогли вони вжитися один з одним, але й додому повертатися дівчина не захотіла. Тим більше, що у мами з’явився співмешканець. Вдихнувши свободу на повні груди, Надя «пустилася берега». Гучні компанії, незнайомі чоловіки, безрозсудні ночі в компанії когось чужого та не коханого.
Врешті-решт, Надя таки повернулася до матері з кругленьким животом та висновком, що цей світ таки темний та жорстокий. Рита важко зітхнула й прийняла Надю у свої розпростерті обійми. Співмешканця вона швидко виставила за двері, адже у неї тепер інший клопіт – вагітна та самотня дочка, яка сама того не бажаючи, повторює її долю. Як шкода, що у житті збувається те, чого ми так сильно боїмося.
