Ох і невістку пригріла на шиї, нікому не позаздриш! Живе з моїм сином вже сьомий рік, я думала вона мені дитина, а вона про мій “борг” у 500 гривень пам’ятає вже 2 місяці!,-жаліється своїй сусідці Ірина Петрівна.
500 гривень, це не 500 тисяч…Ну і не посоромилася. Яка жалюгідна, скупа…Просто в голові не вкладається. Я їм щонеділі з села везу все домашнє: яйця, молоко, сметану, домашню курочку, фрукти для дітей. На зиму теж даю їм усі закрутки, а моя невістка, Таміла, закриває тільки компот “Мохіто” і варення “Чорнослив у шоколаді”.Міська цяця. Каже, що все є у магазині. Який то наїдок для мого Дмитра? Тьху…
Живуть Дмитро й Таміла разом 7 років. Кохають один одного, виховують двох дітей. Син Матвій цієї осені піде у перший клас. Софійка ходить до дитячого садочка. Живе подружжя в квартирі Тамілиних батьків. Незабаром мріють взяти в кредит квартиру у новобудові. Тому гроші стали економити.
Одного разу, коли приїхала вгості до сина, ми з невісткою пішли на екскурсію в Епіцентр. Стільки там всього! Просто очі розбігаються! В мене, здавалося, все для побуту було, але того дня я нагребла всього новенького достатньо. Лоточки, форми для випічки, склянки, гарненькі тарілочки, -розказує Ірина Петрівна.
На касі виявилося, що касирка пробила всі покупки Ірини Петрівни та її невістки одним чеком. Воно, може й добре, бо свекруха набрала покупок, як з переляку, і її би просто не вистачило грошей, щоб розрахуватися.
Нічого страшного, я заплачу. Потім розберемося.
І розрахувалася банківською карткою.
Коли ми сіли в машину невістка порахувала все по чеку,і сказала, що я їй винна 1000 гривень. Я відкрила гаманець, почала шукати гроші. В мене всього було 800 гривень, разом з грошима на дорогу. Тому невістка сказала, щоб я дала 500 гривень. А решту віддам, коли буде можливість. Так і домовилися.
До нас у село на ярмарок привозять душе смачний мед та сухофрукти. Невістка, коли у мене гостювала з сином, оцінила. І попросила наступного разу їй теж купити. Мед двох видів, сушені фініки, манго, горіхи. Я її послухала, і все купила. Смаколики потянули на 750 гривень. Ще я з дому взяла домашнє масло, сметанку та смачний Адегейський сир.Сама його варила за рецептом сусідки, вийшов просто смакота!
Я приїхала вранці до дітей. Віддала покунок з медом і сухофруктами для невістки. Вона завчасно знала, скільки це коштує. Таміла протягнула мені 250 гривень, і сказала, що це без тих 500 гривень, які я залишилася їй винною, два місяці тому, в Епіцентрі. Ох, я так в ній розчарувалася! Така жадібність…Я якби могла, душу віддала за них.
Я, звичайно, промовчала, але неприємний осад залишився,-каже Ірина Петрівна.Тепер не буду такою дурною, нехай молочку і закрутки купує в магазині. Син і онуки будуть ласувати смаколиками, коли приїдуть в гості. Сину вирішила нічого не казати, просто перестану допомагати. Нехай сама тепер крутиться.
*************************
А чому я повинна прощати комусь борг? Навіть, якщо це свекруха. Мене так вчили з дитинства. Винен-поверни, навіть якщо це 50 копійок. Тим більше, що ми хочемо купити власне житло, гроші економими. Ще й майбутній першокласник вдома є, теж на все потрібні гроші,-злиться Таміла.
************************
Як вважаєш, хто тут більше має рацію: невістка чи свекруха? Як вважаєте?
