Нещодавно ми були на святкуванні дня народження сестри мого чоловіка. Сніжана не дуже мене любила, як і власне я її. На святкування прийшла вся рідня, яка тільки змогла прийти. І кожен родич вважав, що він зобов’язаний привітати з днем народження Сніжани мого чоловіка. А ще щось говорили про його неймовірну щедрість.
Ми ніяк не могли зрозуміти, про що це вони говорять. Так, ми тримали конверт з грошима де була сума в 3 тисячі гривень, але це не та сума, яку можна назвати дуже щедрою. А зрозуміли ми, про що говорили гості тоді, коли іменинницю почала вітати свекруха.
-Ярослав! Сьогодні у твоєї сестри сьогодні день народження і це неймовірна подія! Поки що вона не має пари, а тому, ти як старший брат зобов’язаний піклуватися про неї та допомагати. Ти зараз маєш цілих дві квартири і саме тому даруєш одну з них Сніжані!
Гості почала аплодувати, а ми дивилися один на одного величезними очима. Тоді ми зрозуміли, що хтось тут дуже сильно найгліє. Тут ще й Сніжана підключилася.
-Але ти мені ту що в новобудові подаруй! І до речі, коли я в неї можу заїхати?
Тоді ми не стали мовчати. Першою почала говорити я.
–Для початку почнем з того, що квартира в Ярослава одна. Друга квартира моя, бо це мій спадок, а він не є спільною власністю по закону.
-А продовжимо тим, що коли це я обіцяв, що віддам квартиру Сніжані? Вона доросла дівчина, працює, нехай сама купує квартиру. Самостійність що, для тебе невідоме слово? – продовжив чоловік.
-Та як ти смієш взагалі?! Це ж твоя рідна сестра! Ти завжди дарував їй все найкраще! – заверещала свекруха.
–Так, дарував, по твоїй вимозі і її капризу. Я це робив лише для того, щоб ви перестали вищати, от і все. – в чоловіка важкі відносини з матір’ю і сестрою, бо вони вважають, що раз він чоловіком народився, то зобов’язаний їм віддавати все найкраще.
-Ах ти ж покидьок такий! – свекруха вже підійшла до нього та хотіла вдарити сина по лиці, але я спіймала її за руку.
-Не смійте бити мого чоловіка. – гнівно сказала я. – Йдемо, Ярослав, нам тут не раді, коли в нас не має що їм віддати. А це вам, подавіться грошима будь ласка, буду дуже вдячна за таке. – я вручила Сніжані конверт з грошима та мило посміхнулася. А родичі всі стояли роззявивши рота.
Поки ми йшли з дому свекрухи я чула як родичі перешіптувалися та називали свекруху навіженою і ненормальною. Не знаю як пройшла інша частина свята, але після цього випадку ми більше з свекрухою і Сніжаною не спілкуємося.
