Степан з дитинства захоплювався лікарською справою. Всі іграшки обов’язково мали бути з розділу “юний лікар”, казки про лікарів, мультики, фільми. Все це дуже цікавило Степана.
Батьки підтримували його захоплення і робили все, щоб задовільнити цікавість сина.
Згодом, коли Степан навчився читати, він почав просити в батьків купувати книги про лікування людей, про анатомія, всілякі хвороби та патології. Батьки все це купували для Степана, хоча деколи книги були дуже дорогі до їхньої родини.
Проте інтерес Степана так і не вчухав. Всі знали, що він обов’язково стане лікарем. І він вступив до медичного університету на державну форму та пішов на стипендію. Старанно вчився та вирішив обрати педіатрію, як спеціалізацію.
Багато вивчав та практикував Степан. А потім вийшов на роботу, по закінченню університету та аспірантури. На відмінно від своїх однокурсників, Степан вирішив піти працювати в маленькому СМТ лікарем-педіатром. Роботи там багато, бо ж з сусідніх сіл ще є пацієнти, а тому і досвіду має отримати вдосталь.
Зранку приймав пацієнтів у поліклініці, потім оглядав стаціонар. Роботи було багато, а бували й дуже тихі дні. Ввечері ж їздив на виклики, а потім йшов додому і відпочивав.
Один такий виклик йому дуже запам’ятався. Тоді він їхав на останній виклик за день. Прямував Степан Олексійович до маленької Нінусі, яка не могла й голови підвести від температури. Мама її, Інна, не знала вже що тій давати, бо жодні ліки не допомагали.
Степан приїхав та допоміг дівчинці, вколовши жарознижуюче. Поки дівчинка спала, Степан з Інною сиділи на кухні та пили чай. Жінка вирішила вносити лікаря та подякувати за швидку допомогу.
Виявилось, що Інна з Ніною живуть вдвох в будинку покійних батьків Інни. Ніну жінка народила від свого колишнього коханого, який втік після звістки про вагітність дівчини.
Наступного дня Степан прийшов до Інни з Ніною, щоб провідати дівчинку, не зважаючи на свій вихідний. Та й не з порожніми руками прийшов, а з гостинцями.
Дівчинка все бігала навколо Степана та закидала його запитаннями. Але найчастіше вона запитувала, чи часом не він її татко. Інна вибачалась за поведінку доньки та пояснювала, що маленька чомусь переконана,що скоро до неї прийде татко. Але Степан був першим, кому вона стала задавати це запитання.
А в Степана серце не на місці стало. Певно сподобалась йому Інна. Щось особливе в середині відчувалось, коли він дивився на неї, спілкувався з нею. Він зустрічався з іншими дівчатами, але такого ніколи не відчував.
Але хто знає, можливо це його доля і він справді стане для Ніни татком, а для Інни люблячим чоловіком?
