НАРЕЧЕНА
Ірина Степанівна акуратно поставила на святково накритий стіл велике блюдо з печеною качкою, зітхнула і кинула оком на годинник. Ще трохи і ось-ось завітають сини з невістками.
Нещодавно молодший одружився. Весілля було скромне, хоч і щире. Зараз так у молоді водиться все лаконічно, по-сучасному, без зайвого шуму. А їй би, як колись, із розмахом! Хоч і сама з чоловіком в РАЦС просто сходили, без гостин і банкетів, а обручки вдалося купити тільки через рік дві прості золоті обручки. Для дітей же хотілося зробити справжнє свято. Та вже як вирішили так і добре.
“Ну, є в Софії один мінус вже аж надто вона доглянута”, довірялася Ірина Степанівна сусідці. А невістка вже собі на умі мала поговорить про все особисто.
Взагалі Софія була гарною дівчиною, приємною і до душі. На сина Жору неабияк вплинула в доброму сенсі. Підказала, куди роботу краще шукати, підштовхнула займатися карєрою. Бо той до тридцяти жив, як кажуть, на всьому готовому ніби й не мав особливих цілей. Ірина Степанівна вже й переживати почала. Але все налагодилося, і слава Богу.
Є тільки одне але Софія ну вже надто себе глядить! По салонах постійно: стрижки, фарбування, масажі, манікюри всякі. На це гроші ого, як летять! Аніяк не личить так себе поводити заміжній жінці, яка про дім та сімю має найперше думати.
Якщо діти зявляться вона що, замість взуття сину краще на педикюр попрямує? Ірина Степанівна таких жінок у душі не схвалювала. Себе завжди ставила у кут, усе віддавала родині. Особливо після того, як чоловік світ покинув і сини, хоч й дорослі, все одно без материнської підтримки ну ніяк.
Думки перервав дзвінок у двері приїхала молодь. Софія зявилася в кімнаті справжньою зіркою: свіжа зачіска, елегантний манікюр. На обличчі ледь-ледь косметики все завдяки майстерності косметолога.
Софійко, яка ти гарна! щиро вигукнула свекруха, хоч у голосі нотка невдоволення все ж прослизнула. А костюм, здається, новий?
Та так! Учора купила, посміхнулася Софія. На роботі премію виписали, то й вирішила обновити щось.
От премії краще відкладати, спробуй досвід послухати, не стрималась Ірина Степанівна. Я завжди додаткові гроші чи 13-ту зарплату на чорний день зберігала. Повір, стане у нагоді!
Софія промовчала. Вона свекруху поважала проста, добра жінка, на сімю покладалася понад усе. Але десь у глибині душі вважала, що оті “чорні дні” настигали саме тих, хто все відкладав.
Вечір пройшов добре, але Ірина Степанівна час від часу обережно натякала про зайві витрати. Софія розуміла, у чий бік натяки. Тож не втрималась:
А ви коли востаннє робили собі манікюр, Ірино Степанівно?
Я?.. Та ніколи. Дома трохи, аби чистими руки були, і годі того.
Цю коротку розмову ніхто в хаті не підмітив. А Софиї за свекруху чомусь стало сумно виростити двох синів, а на себе грошей таки шкодувати!
Жорю, а твоя мама для себе хоч щось робить? вже дорогою додому запитала Софія чоловіка.
Ну як Столи накриває, телевізор дивиться і іноді до сусідки навідується. А що?
Просто шкода її Можна ж вивести кудись у кіно, театр, чи бодай у ресторан!
Та навряд чи їй це треба, не фантазуй, Софиє.
Софія замовкла, але всередині прокрутила образ своєї мами: навіть із грошима не завжди складалося, а все одно он і сукню нову собі дозволить, і до салону завітає, і абонемент у міський театр кожного сезону обовязково купує для настрою.
Отож Софія вирішила, що свекруха має бодай трохи полюбити себе, а не тільки онуків чекати.
Минуло кілька днів Софія зателефонувала Ірині Степанівні, запросила прогулятись разом по місту, згадати молодість, кави випити десь у кавярні. Ну і до салону зазирнути разом вона якраз до косметолога мала, туди ж і свекруху запросила зробити щось для власного настрою.
Та що ти, кохана, знітилась Ірина Степанівна, Як треба я тебе зачекаю, в холі посиджу чи в парку.
Та навіщо чекати?! Краще разом час провести манікюр, масаж рук? Повірте, нічого страшного не станеться за годину.
Свекруха важко, а все ж погодилась. Софія наперед подзвонила у салончик, де її знали, попередила:
Дівчата, прошу гарно попіклуватися про свекруху! Щось порадьте, розважте, а з ціною якщо питатиме, кажіть: я вже все оплатила. Зробіть усе красиво, будь ласка! Може, ще стане нашою постійною клієнткою.
У призначений час Софія привела Ірину Степанівну до салону, віддала у турботливі руки майстринь.
Тільки півгодини, Софиє, добре? І скільки це коштує?
Коли співробітниця чемно вивела Ірину Степанівну до зали, Софія зручно вмостилася з кавою у холі й поглядала у телефон: відповідала на листування, бо того дня нічого собі не планувала.
Паня Ірина зявилася через дві години посвіжіла, усміхнена. Майстрині знали свою справу!
Ой, Софійко, стільки всього зробили! І почастували, і травяним чаєм напоїли. Яка ж це вартість виходить? Напевно, дорого
А сьогодні акція! вставила адміністратор. Якщо приходите не самі, процедура для подруг безкоштовна. Тож вам нічого доплачувати не потрібно.
Разом вони пішли до кавярні поруч. Ірина Степанівна взяла капучино, зручно сіла.
А давай разом так іноді вибиратись на дівочі дні? запропонувала Софія. Для постійних є гарні знижки, а вам же сподобалось?
Дуже! Я й не думала, що це так приємно.
Треба було давно спробувати!
Раніше Діти малі, чоловік вічні обмеження А далі вже й звикла економити усе.
А тепер можна, аби компанію мені скласти. Бо самій якось геть нудно, правда ж?
Можна, іноді.
З того часу Ірина Степанівна почала разом із невісткою доглядати себе. Софія ще делікатно оновила її гардероб, ціни кожного разу трохи зменшувала на словах. Умовила чоловіка запросити маму до ресторану, ще кіно разом відвідати. А на Новий рік подарувала Ірині Степанівні абонемент у театр.
Ти прямо помолоділа, казали сусідки Ірині Степанівні.
Та це молодь за собою тягне, з посмішкою відповідала вона.
І справді, Ірина Степанівна відчувала: ось зараз, коли вже на пенсії й виростила двох чоловіків, у неї, мабуть, по-особливому почалася молодість.
