Петро наймолодший в родині. Його два старших брати закінчили школу, поїхали в інше місто шукати роботу, та так там і залишилися. Петру двадцять три роки, і він живе з батьками. Мама постійно стверджує, що син взагалі неспроможний щось зробити чи придумати. А йому навіть в голову не прийшло відійти від батьків і жити окремо. Адже мама постійно твердить, що без нагляду сина не залишиш. А коли, не дай боже житиме окремо, то і їсти нічого буде. Адже такий не пристосований до життя.
Можливо Петро і надалі жив біля батьків, але зустрів дівчину, з якою йому добре. Вони зустрічалися цілий рік, поки нарешті чоловік зізнався батькам, що в нього є наречена. Мама плакала, говорила що не відпустить від себе. Якщо одружиться, то житимуть тільки з ними разом. Без нагляду не залишить. Тато погоджувався, куди такого відпускати, коли Петро нічого не вміє.
Та наречена Інна виявилася з твердим характером. Коли познайомилася з батьками Петра, заявила, що жити з ними не збирається. Тільки окремо, чоловік заробляє добре, винаймати квартиру зможуть. Мама Петра сварилася, не відпускала, говорила, що з тією Інною пропаде її син. Просила його, щоб кинув дівчину.
Не послухав чоловік маму, пішли з нареченою на квартиру, пізніше одружилися. Мама довго не розмовляла з сином. Адже наразі їм із татом важко. То син сплачував комунальні за квартиру, і так гроші мамі давав, наразі їм приходиться самім про себе дбати. І де взялася та Інна, що забрала їхнього синочка.
А Петро тільки пізніше зрозумів, що тримали його батьки біля себе, щоб грошима допомагав. Тому й говорили йому що він нічого не вміє. Наразі вони з Інною живуть добре. Мають двійко діток. А те що квартира не своя, так Петро не переймається. Вони обов’язково куплять квартиру, і все в них з Інною буде.
