Отже нарешті.
Виходячи заміж, Оксана навіть не підозрювала, що в її новоявленого чоловіка Дмитра є шкідлива звичка. Зустрічалися вони недовго, Дмитро швидко зробив їй пропозицію, причому, коли заявляв про свої наміри, був трохи під градусом:
Оксанко, давай одружимося, промовив він, і від нього пахло горілкою.
Дмитре, ти що, випив? І в такому вигляді мені пропонуєш? не надто обурено відповіла Оксана, бо заміж їй хотілося майже всі подруги вже були заміжніми.
Та я ж з радості, сподіваюся, ти не відмовиш, весело говорив він. Ну й що, яка твоя відповідь?
Гаразд, згодна, але за умови, що горілку часто споживати не будеш, хіба що по святах.
А я про що? Звісно, по святах! Ось сьогодні, наприклад, у мене свято пропозицію тобі зробив!
З молодої наївності Оксана не заглиблювалася в суть справи, та й не знала, що батько Дмитра все життя пив. Можливо, ця звичка вплинула й на сина, тим більше батько іноді запрошував Дмитра «пригубити чайку».
Тетяна, мати Дмитра, обурювалася, коли чоловік наливав синові:
Сам усі життя це лайно ковтаєш, ще й сина вчиш але чоловік лише сміявся у відповідь.
Мовчи, жінко, нехай Дмитро звикає, він же мужик.
Після весілля молодята оселилися в однокімнатній квартирі Оксани, яка дісталася їй у спадок від бабусі. Спочатку все було нормально. Дмитро працював, іноді повертався з роботи з перегаром, але завжди знаходив причини.
Вітько прогуляв, син у нього народився як не випити, Бог велів, пояснював він Оксані. Юрко день народження святкує ось і причина. Петрович дошків на дачу привіз нас частував. Причин було багато, і всі вагомі як відмовити?
Оксана народила сина Івася, а Дмитро, як пив, так і продовжував. Додому не поспішав, до сина майже не підходив.
Чому до дитини не підходиш? Він же твій рідний, ображалася дружина.
Та ти ж сама кажеш, щоб я на нього перегаром не дихав, відповідав Дмитро.
А ти кидай пити, скільки можна про це говорити? благала Оксана.
Минуло вісім років. Усі ці роки Дмитро пив, практично щодня. З одного місця його звільнили, потім з іншого. Свекруха Оксани сумувала бачила, що невістка у неї гарна, поважала її, та й Оксана так само ставилася до неї.
Оксана всі ці роки намагається боротися зі звичкою Дмитра, а він не кидає. З кожним роком тільки гірше стає, ділилася вона зі старшою сестрою.
І не кажи, Тетяно, мені Оксану навіть шкода така гарна дружина й мати підтримувала сестра.
Минуло ще два роки. Івась навчався у третьому класі. Оксана тягнула сімю майже сама, Дмитро не працював, хіба що свекруха часом давала грошей або купувала онукові речі. Дмитро вже й не схожий був на того колишнього симпатичного хлопця опустився. Половини зубів не було, залишив у драках і падіннях, волосся теж посипалося. Але найгірше він не відчував нічого: ні до дружини, ні до сина. Абсолютно нічого.
Оксано, розлучайся з цим Дмитром і виганяй його. Як можна це терпіти? радили їй і мати, і колеги, і сусіди, адже все було на виду.
А Оксані було шкоді її марного чоловіка вона була душевною, усіх безпритульних котів і собак жаліла, а чоловіка тим більше. Єдине, про що вона думала це Івась. Син постійно бачив неадекватного батька, не поважав його, і вони трималися нейтрально. Тому Оксана вирішила: з Дмитром треба розлучатися.
Вона повідомила про це свекрусі:
Тетяно Іванівно, сил моїх більше немає. Розлучаюся з Дмитром.
Оксанко, може, полечимо його, може, стане краще? матері було шкода сина.
Скільки разів ви лікували свого чоловіка? І що? Через деякий час те ж саме. Не хочу, щоб Івась пішов по стопах батька. Нехай краще його не бачить. Тому виставляю Дмитра з квартири, нехай іде, куди хоче.
А куди він піде? Звісно, до нас. Ой, що тут у мене буде схопилася за голову Тетяна.
Чесно кажучи, Оксана вирішилася на розлучення ще й тому, що закохалася у свого колегу Артема. Вона тримала це почуття глибоко в собі. Ніхто навіть і не здогадувався. А тим більше сам Артем.
Артем прийшов до їхнього офісу десь два місяці тому. Оксана з першого погляду зрозуміла та відчула, як затріпотіло її серце. Симпатичний, блакитноокий блондин із короткою стрижкою та щирою усмішкою зворушив її. Та й не лише її. Одинокі колеги заворушилися, коли дізналися, що Артем у розлученні, переїхав з іншого міста. Тут жив його батько, у нього й оселився.
Хоча Артем був одиноким тридцятирічним чоловіком, але ставився до жінок з повагою, навіть до тих, що відверто запрошували його на побачення. Він лиІ отже, в один прекрасний день, коли Оксана з Артемом пішли під вінець, навіть Тетяна з Івасем стояли поруч із щасливою посмішкою, адже тепер у їхній сімї знову було світло.
