Нарешті Надія народила довгоочікуваного сина. Вона лежала і мріяла, як радіє чоловік такій новині. Але чому до сих пір не несуть їй малого? Запитала медсестру, та відповіла, що все добре, лікар прийде, потім принесуть хлопчика. Надія заспокоїлася, мабуть, всім так носять. Адже народжує вона вперше, тому не знає як правильно.
Коли до неї в палату зайшли декілька лікарів, у дівчини тривожно забилося серце. Їй розповіли, що у її хлопчика виявили дефект. Ніжка вивернута. Але це все виправляється за рахунок операції. Операцію можна зробити зараз, якщо є кошти. А можна пізніше, стати в чергу на квоту. Так затягнеться надовго. Хлопчику прийдеться звикати кульгавіти. Але без дозволу батьків і без коштів, операцію робити не будуть. Краще коли зараз, добавив лікар.
Коли чоловік прийшов провідати Надію, його запросили в кабінет до лікаря і розповіли про сина. Петро довго сидів мовчки. Запитав, скільки часу є щоб подумати? Лікар відповів, що чим раніше, тим краще. Де взяти такі гроші, чоловік не відав. Продати квартиру, а де будуть жити. Прийшов до Надії. Вони сиділи згорьовані. Що робити? Чоловік запитав, може дійсно продаймо квартиру. Ми ще молоді, поки що винаймати будемо, потім купимо. Надія в усьому погоджувалася з чоловіком.
Через півроку Петро зустрічав Надію і сина біля клініки, в якій вони провели три місяці. Операція пройшла успішно. Лікарі завірили, що хлопчик буде не тільки ходити, але й бігати. Від продажу квартири залишилася третя частина грошей. Петро вклав їх у новобудову. Через рік обіцяли дати ключі. Наразі квартиру винаймають. Чоловік працює на двох роботах, щоб оплачувати квартиру в новобудові частинами.
Вони знають, що труднощі, які їх настигли, минуть. Головне, що син ростиме здоровим. Для Петра і Надії то головне. Через півроку, коли Павлик почав ходити, вони знову поїхали в клініку на обстеження. Результати задовільні, лікар попрощався з ними. Сміючись просив, щоб у таких закладах більше не з’являлися.
